Влада побудувала вертикаль. Чи добре це? Гадаю — ні. Будь-яку людину потрібно контролювати, оскільки вона не Бог і може помилятися. А якщо в людини абсолютна влада — хто контролюватиме її? Хто їй підкаже, що вона не Бог? Окрім велелюдних акцій протесту, більше нікому.

Спостерігала за акціями з приводу Податкового кодексу. Я не економіст і далека від цих питань. Але переконана: податки повинні сплачувати всі — від рядових підприємців до бізнесменів-гігантів. Інакше, як існувати? І перевіряти роботу треба без будь-яких попереджень. Бо розкрадання закладено у всьому — в цінах, обрахунках, неточній вазі. Податки мають бути посильними для всіх.

А в нас виходить, що дрібні й середні підприємці сплачують у чиїсь бездонні кишені в десятки разів більше, ніж в офіційний держбюджет. Хіба ті, хто ті «плати» отримує, здатні скасувати такий порядок? Того, хто його порушить, краще просто знищити. Не знаю як, та чи не можна нові правила гри застосовувати до власників заводів, палаців, теплоходів, а не до дрібних підприємців? Чому найбагатші залишаються недоторканими?

За фахом я лікар. Тому мені болять медичні проблеми. Нині багато дискусій точиться довкола «сімейних лікарів». Здавалося б, мати такий оберіг добре. Проте чи може одна людина знати все, що стосується людського організму? І куди в такому разі подіти армію вузьких спеціалістів? Окремо хочу звернути увагу на дітей. Хто їх лікуватиме — сімейний лікар? На педіатра в медінституті навчаються найдовше. Взагалі цей напрямок варто розділити на три частини: дитина — до місяця, року і старша. Бо в кожному віці має бути індивідуальний підхід. Невже все це можна звалити на сімейного лікаря?

Вистачає в медичній галузі й суто організаційних негараздів. Мені не зрозуміло, чому одесита, який мешкає на житловому масиві Котовського, тобто поблизу добре оснащеної обласної лікарні, везуть із серцевим нападом у якусь з міських клінік. Далеко, незручно, й така подорож може погано скінчитися. Що це, як не безглуздя?

Не випадково такою високою залишається смертність. Чи правильно те, що останнім часом у нас прагнуть знищити маленькі лікарні, замінивши їх централізованими, сучасними? Вважаю, ні. Адже медична допомога повинна бути якнайближче до людини. Від швидкості її надання часто-густо залежить доля хворого. Уявіть собі жителя глухого села. Отримуючи мінімальну пенсію і не маючи власного транспорту (автобус ходить вряди-годи, а то й зовсім відсутній), як йому рятуватися від гіпертонії, інфаркту, інсульту? Зостається одне — вмирати.

Ще одна новина — щодо рецептів на всі ліки. Уявляєте, яке навантаження лягає на лікаря? Чи допоможе це комусь? Навряд. Дуже хвора людина не в змозі щоразу діставатися до поліклініки, аби отримати рецепт. Що з нею буде? Зате молодий, багатий відвідувач аптеки і без цього папірця, заплативши дорожче, зможе придбати будь-які ліки. Особливо у приватних аптеках це не проблема. То про яку справедливість і рівні права може йти мова?

Всілякі нововведення мають бути спрямовані на поліпшення існуючого становища, а не на поглиблення старих ран.