Ми з дружиною — пенсіонери, обом по 77 років. Минулої весни, у квітні, переїхали із Запоріжжя до села Новоселівки Великомихайлівського району. Зразу ж пішли на пошту, аби передплатити газету. Але яку? Ви­брали єдине українське видання — «Чорноморські новини». І не помилилися. Кожен номер з великою ціка­вістю читаємо від першої до останньої сторінки.

Особливо тішать політичні огляди, де все виписано точно, чітко і правдиво. У Запоріжжі газети, подібні до вашої, закрили. У решті — змінили редакторів, і тематика видань змінилася, стала спрямованою на вихваляння сьогоднішніх лідерів і «щасливого» життя народу.

Ми передплатили «Чорноморку» на 2011 рік і молимо Бога, щоб газета залишилася такою ж народною, як зараз.

Інколи ви друкуєте вірші. Звісно, я не поет. Але ж не можу втриматися, аби не сказати своє слово про народне «щастя». Гадаю, багато хто міг би підписатися під моїми словами.

Люба наша Україно,

Краю хліборобний!

Скільки крові й сліз пролито

За тебе народних!

Знала ти поляків, німців,

Турків, яничарів,

А в сімнадцятім у жовтні

Прийшли комісари.

Тяжко наш народ боровся

За хиренну волю,

Щоб життя ставало кращим,

Була краща доля.

І, нарешті, ось діждались,

Ніби вільні стали,

Тільки краще людям жити

Від того не стало.

Як поглянеш в телевізор —

Наче самостійні.

Та країну захопили

Клани комерційні.

Все крадуть і все руйнують,

Всю нашу надію

Розпродують за кордоном.

На тому й жиріють.

Продають метал і цукор,

Хліб, олію, м’ясо,

А натомість пропонують

«Снікерси» та «Марси».

І чим далі, більше й більше

Наш народ бідує,

Усе вищі й вищі ціни

Уряд пропонує.

Вже доводиться півроку

З пенсії складати,

Щоб за місяць за квартиру

Суму всю віддати.

Уряд ставить для народу

Комедійні п’єси:

Нема грошей на пенсії —

Є на «Мерседеси».

Коли в нас немає гривні

На хліба скоринку,

Депутати за морями

Купують «хатинки».

І зуміли дуже добре

Ролі поділити:

Ви працюйте, може, колись

Буде краще жити.

От і маєм, те що маєм,

Те, що вибирали.

Через уряд наш «народний»

Жебраками стали.