Глибини Азовського та Чорного морів схожі на бомбу сповільненої дії. Ззовні лагідні і безпечні, на дні нагадують смітник хімічної зброї, яку в часи Другої світової топили тут радянські війська. Днями завершився державний проект пошуку військового непотребу, однак повністю обстежити дно не вдалося. Оглянули 12 районів, 4 залишилися нерозвіданними. Та й про сам проект чиновники розповідають неохоче.

Якщо від затонулих кулеметів, гармат і танків Чорне море чистять чорні археологи, то бойові отруйні речовини лежатимуть на дні, доки їх не знешкодять державні служби. Хімічну зброю в бочках та снарядах у Чорному та Азовському морях залишила, відступаючи, Радянська армія.

Євген Сардаров, службовець:

«Когда их сбрасывали в 42 году, их сбрасывали через определенное расстояние, чтобы не было большой концентрации в одном месте: через 50-40 метров».

Знаходять їх найчастіше у районі Севастополя та Керчі. Державна програма знешкодження залишків хімічної зброї у морях України розпочалася 1996 року і закінчилась кілька днів тому. Підроздідли міністерств оборони та надзвичайних ситуацій обстежили 12 районів в обох морях, знайшли та утилізували понад 100 одиниць такої зброї. Знешкоджують контейнери з бойовою отрутою просто на дні моря. Складають у бетонні бочки, заповнюють спеціальною сумішшю, закривають і перевозять на більшу глибину. Понад 100 одиниць знешкодженої зброї – це скромний результат. У глибинах їх у кілька разів більше, переконаний російський науковець, автор дослідження про хімічну зброю Лев Федоров. За мемуарами військових, скидали в моря контейнери з іпритом та ілюізітом, бойовими отруйними речовинами шкірно-наривної дії.

Наші фахівці цю інформацію приховують. Утім, у місцях небезпечних знахідок, у мулі, рослинах та живих організмах українські науковці таки знаходять продукти розпаду бойової хімії, причому не лише зброї 40-х років, а й післявоєнної.

Едуард Прохач, заступник директора Харківської філії державного підприємства «Екоцентр-43»:

«При обследовании района Керчи в биологических объектах мы обнаружили существенное превышение содержания свинца. В полтора раза примерно. Ну а свинец – это конечный продукт разложения одного из боевых отравляющих веществ».

Утім, на застережні рекомендації науковців влада не реагує. Оскільки держпрограму профінансували лише наполовину, дослідники не обстежили на хімічну зброю ще 4 райони. Інформацію про неї збирають по крихтах.

Євген Сардаров, службовець:

«Самое главное, что у нас нет карты сбросов этих химических боеприпов 42 года, поэтому мы работаем только по архивным данным. Архивы федерации нам не представляют данных. Просто по районам, где было затоплено».

На пошук та знешкодження хімічної зброї держава за 16 років виділила 55 мільйонів гривень. Ефект був би більший, якби Мінстерство оборони та надзвичайних ситуацій дбайливо використовували гроші, впевнені у рахунковій палаті України. Крім того, підводні археологи знаходять на дні чимало потенційно небезпечних об’єктів, але стикаються з байдужістю чиновників.

Сергій Воронов, директор департаменту підводного спадку Інституту археології НАН:

«Мы обнаружили буквально скопление забетонированных емкостей без маркировки, по которым, в принципе, несложно было определить, что в советское время так утилизировали, наверное, промышленные отходы. Наша попытка заинтересовать министерство чрезвычайных ситуаций, министерство экологии завершилась ничем».

Байдужість унаслідок того, що збереження екосистеми Азово-Чорноморського басейну не належать до пріоритетів держави, незважаючи на низку державних програм, переконані у Рахунковій палаті. Зусилля треба об’єднувати з Чорноморськими сусідами, але українське Мінстерство закордонних справ відмовилося коментувати відпрацювання спільних документів.

Факти, ICTV, 17.01