Дискусія навколо зміни герба Одеси виникла не спроста. Принаймні в цьому запевняють спеціалісти — члени Південного відділення Української геральдичної спільноти. На їхню думку, нинішню емблему міста справді варто змінити.

Загалом кажучи, часто змінювати герб не можна. Це робиться тільки тоді, коли змінюється статус міста або ж воно здобуває якусь нагороду, на кшталт Золотої Зірки — відзнаки «місто-герой». Та за свою історію одеська емблема змінювалася не раз. Чого тільки на ній не було — і двоголовий орел та мальтійський хрест (на першому гербі, прийнятому за часів Павла І), і панцирник «Потьомкін» (до Другої світової війни), і зірка (після 1945-го)… Незмінними залишалися тільки форма герба — щит та якір-кішка з чотирма лапами, що символізує стару Одесу.

Сучасний герб був схвалений у 1999-му. Тоді автори проекту — П. Бондаренко, Ю. В’язовський, М. Ємельянов, І. Калмакан, В. Савченко та Г. Фаєр — змінили поле герба на червоне та увінчали його тризубою короною, знаком муніципалітету, на фоні якого розмістили зірку. І в цьому спеціалісти вбачають помилку. Пояснює історик, доцент кафедри історії України Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова Тарас Гончарук: «Основні правила геральдики тоді були порушені. Адже герб може бути зроблений тільки з двох металів — срібла та золота, які повинні гармонувати між собою. Не можна на золотому розміщувати золоте. А в нас на золотій короні — Золота Зірка, яку, що взагалі недопустимо, нерідко зображують червоною». І все ж історик впевнений, що ця відзнака обов’язково має бути на гербі. І місце їй знайшли правильне: за правилами геральдики усі нагороди потрібно виносити за основне поле.

То яким же має бути новий герб Одеси? «Історично обґрунтованим та геральдично правильним» — формула Тараса Гончарука.

Зі свого боку, Юрій В’язовський, автор прапора, герба та штандарта мера Одеси, член Української геральдичної спільноти, уточнює: «Перед комісією, яка зараз розглядає це питання, стоїть непросте та важливе завдання. Новий герб потрібно зробити таким, щоб він задовольнив усі покоління одеситів: минулі, нинішні й майбутні. Він також повинен бути легкозчитуваним, тобто за кожним його символом має стояти історична аргументація. Тому що герб — не проста прикраса, а зашифрована у знаках історія міста».

Доки одні одесити сперечаються щодо герба міста, інших хвилює герб держави. Так, громадська організація «Колокол» разом з науково-просвітницькою групою «Український код да Вінчі» закликають змінити Великий національний Герб України. Мовляв, символи, які на ньому зображені (тризуб, лев, козак, корона, пшениця та калина) не відображають вповні історію країни. Разом з місцевими істориками вони розробили власний проект державного герба, з яким зверталися до президентів України. Попереднього і теперішнього. Колишнього, як стверджують організатори акції, це не за­цікавило, а нинішній просто не в змозі щось змінити. «Справа в тім, що формально конкурс на Великий Герб України вже завершився, і для його поновлення потрібен широкий суспільний резонанс, — пояснює голова «Колокола» Антон Давидченко. — Вихід із цієї ситуації — збір підписів щодо поновлення конкурсу».

Історики стверджують, що в Державному Гербі має бути закодована національна ідея, а метафізики доводять, що герб не стільки відображає минуле країни, скільки впливає на її майбутнє. З огляду на це ідея поновити конкурс на Великий національний Герб не виглядає безглуздою.