Перший рік перебування Віктора Януковича на посаді Глави держави наповнений різноманітних оцінок. Повнота їх спектру переконливо свідчить про те, що Україна залишається демократичною державою, у якій свобода слова (яка часом набуває форм вседозволеності) далі залишається незмінним атрибутом.

Віктору Януковичу, мабуть, вдалося головне: його дії не залишають байдужими українців, вони коментують практично кожну президентську ініціативу. Відгуки не завжди втішні, але їх поява свідчить про те, що прірва між владою та громадянами починає скорочуватися. За роки президентства Ющенка країна і суспільство якось звикли до того, що із владного Олімпу звучать розлогі й пишні промови, які не набувають форми реальних ініціатив. Замість змін життя на краще Ющенко і Тимошенко витратили роки на з’ясування політичних відносин, що призвело у підсумку до політичного краху обох політиків.

Після президентських виборів ситуація в Україні радикально змінилася, і це відзначають усі аналітики. Втім, далеко не усі з них вважають, що зміни, які відбуваються, заряджені знаком «плюс», деякі з них говорять про авторитарні тенденції та загрозу згортання демократії. Зі свого боку, вони беруть на себе право провадити для нашої країни «майстер-класи з народовладдя», начебто у своїх країнах давно розв’язали усі проблеми. Щоправда, далеко не усі західні аналітики мазані одним миром. Наприклад, керівник Проекту перехідних демократій Брюс Джексон не поділяє скепсису багатьох закордонних експертів. Він впевнений, що в нашій країні немає підстав говорити про згортання демократії.

Втім, слід зауважити, що Джек­сон не бачить ситуацію в Україні винятково в райдужних тонах. На його думку, українське правосуддя перебуває в критичному стані, і численні заяви про «виборче правосуддя» у виконанні української влади, безумовно, пов’язані з нереформованістю судової системи. Досвідчений розвідник і контррозвідник, Джексон вважає за необхідне налагодити ефективні комунікації між Службою безпеки України та суспільством, щоб уникнути можливих конфліктів і згладити непорозуміння, що сталися.

Джексон високо оцінює праг­нення Віктора Януковича здійснити реформи. Його оцінка спрямованості українського Президента на здійснення перетворень претендує на деяку універсальність:

– Янукович на противагу Тимо­шенко є досить простою людиною, вихідцем із шахтарського містечка. Він хоче домогтися реалізації певної мети. І цей уряд справді зробив більше. У вас було два невдалі Президенти. Кучма став невдахою, а Ющенко ще більшим невдахою. Тому Янукович переймається, щоб не повторити долю попередників. Адже всі забудуть про Україну, якщо і третій Президент виявиться невдахою. Проблема не в тому, що держава стане дуже сильною, а в тому, щоб третій Президент не зазнав фіаско.

Важко не погодитися з американським експертом, адже Віктор Янукович почав здійснювати перетворення, про які протягом 20 років тільки говорили з високих трибун. Він не тільки зумів консолідувати владу, але й позначив мету реформування: входження України до двадцятки провідних держав світу. На цьому шляху боротьба з корупцією, модернізація державного апарату управління та економічні перетворення є обов’язковими. Без них говорити про можливість позитивних змін не випадає. Опір бюрократів реформам сьогодні помітний неозброєним оком, як і готовність Глави держави довести почате до кінця.

Брюс Джексон правий: Віктор Янукович не може дозволити собі бути слабким і неефективним Президентом, адже від нього чекають ефективних дій мільйони українців. Від їх успіху залежить майбутнє нашої країни, її успіх не тільки на міжнародній арені, але й у внутрішньому житті.