Місцеві чиновники-тимчасовці, про яких чи й згадає хто по закінченні їхнього сидіння у кріслах на Думській, нині намагаються витравити з Одеси український дух.

Неспроможні на корисні і такі потрібні перетворення в галузі економіки, житлово-комунального господарства, у ціновій політиці чи охороні здоров’я, вони один за одним печуть «бліни» з ідеологічним присмаком. Яскраво виражена спадкоємність радянщини, у руслі якої вони здійснюють свої владні повноваження.

Гадаєте, не знають, ким були за життя ці двоє справді великих одеських українців — батько й син Іван та Юрій Липи? Знають, ще й добре. Через те й навісніють — від ненависті до всього українського, від вродженого свого холуйства та обмеженості світогляду.

Безглуздям є порівнювати роль і місце в українській (у тому числі й в одеській) історії, літературі — назагал культурі — батька та сина Лип з трьома млинами якогось міщанина, чиє ім’я одесити чи не вперше почули у зв’язку з перейменуванням.

І так само неможливо і смішно було б ставити мерських чиновників поряд з Іваном та Юрієм Липами — надто неспівмірні це величини: карлики поряд з титанами духу, велетами розуму й думки. Вже коли про перших давно забудуть, імена других залишатимуться вписаними золотими літерами в українські скрижалі.

Історико-топонімічна комісія Одеської міськради вирішила також повернути російські назви вулицям Затишна та Скісна. Цілковите безглуздя, яке навіть нічим не пояснити. Ну не можуть вони вимовити ці надважкі для них українські слова. Скажіть: якщо такі дії не є відвертою русифікацією, а то й розпалюванням українофобії в місті — то що це? І чи не закортить їм прибрати з міської мапи імена Тараса Шевченка (а такі позиви вже є — стосовно парку імені українського генія), а також Лесі Українки, Івана Франка, інші українські символи?

Усе це — лише перші кроки місцевої влади у здійсненні русифікації, совєтизації міста. Ми ще, цілком можливо, станемо свідками повернення імперських, тоталітарних символів та встановлення нових — во славу «русского мира», витіснення української мови та будь-яких ознак українства з освіти, закладів культури.

І станемо — якщо мовчки будемо чухати чуби. Якщо не будуть українці та всі шляхетні люди — а таких ще багато в Одесі — протестувати та вимагати від міської влади конкретних рішень стосовно поліпшення життя городян. Як і було обіцяно перед виборами.