За останні 20 років сільськогосподарське виробництво нашої країни дуже змінилося. Якщо не сказати інакше – перекривилося. Площі посівів зернових збільшилися на 1254 тис. га, при цьому вал зменшився майже на 5 млн тонн. Якщо у 1990 році врожайність зернових та зернобобових в Україні становила 35,1 ц/га, то в 2009-му – 29,8 ц/га. Для порівняння: у Франції врожайність становить 69, у Німеччині – 66 ц/га.

Але ми навели середньостатистичні дані по Україні. Однак є приємні винятки – сільгосппідприємства, які дотримуються технології обробітку землі, купують нову, високопродуктивну, техніку і в результаті домагаються значно більшої віддачі від полів – у них врожайність наближається, так би мовити, до світових стандартів. Більшості ж вітчизняних виробників хліба «палиці в колеса» ставить хронічна нестача коштів.

Чому гроші «вимиті» з обігу – тема окремої розмови. Але дефіцит ресурсів, погодьтеся, могли б заповнити кредити. Розумна й доступна система кредитування сільгосп­підприємств допомогла б багатьом з них значно збільшити показники виробництва.

Сьогодні, напередодні чергової весняної посівної кампанії, питання матеріального забезпечення знову гостро постало на порядок денний. Як кредитуються підприємства в районах? Які банки й на яких умовах надають свої фінансові ресурси? І наскільки складна процедура оформлення кредитів?

Про стан справ у господарствах Бол­градського району ми попросили розповісти начальника фінансового відділу управління АПР Болградської райдержадміністрації В.І. Адам:

– Минулого року програми щодо здешевлення кредитних ставок з державного стабілізаційного фонду не було. Кредитна ж ставка за банками доходила до 28%, тому ніхто не ризикнув погоджуватися на такі умови, – розповідає Валентина Іванівна. – Щоправда, було обіцяно, що будуть підтримані сільгосппідприємства, які впроваджують інноваційні технології та розбудовують тваринництво. Так, ПП «Колос», що в селі Виноградному, взяло 29,5 тис. кредиту, а ТОВ «Агропрайм-Холдинг» – 370 тис. грн. Але обіцяного відшкодування частини відсоткової ставки з державної скарбниці вони, наскільки я знаю, так і не дочекалися. Взагалі у 2010 році ми подавали дані на відшкодування, зокрема з перехідних кредитів, у розмірі 399 тис. грн, але, на жаль…

Але ж у 2009 році, наприклад, держава погашала 8,9% кредитів, знизивши, щоправда під кінець року цей показник до 1,5%. Та все-таки у 2009 році сума освоєних кредитів з Болградського району склала понад 36,8 млн грн. Щоправда, взяли в банків у борг лише чотири підприємства, і значну частину цієї суми (35 млн грн) освоїло ТОВ «Агропрайм-Холдинг» – вони закуповували насіння, ПММ і добрива, а також племінний молодняк для нового племрепродуктора. Із 36,8 млн грн кредитів держава компенсувала понад 1 млн грн. Свої грошові ресурси селу тоді надали «Райффайзен банк Аваль», «Імексбанк» та «Південний».

Судячи з озвучених цього року намірів уряду, у державній скарбниці на погашення кредитної ставки закладено більше коштів, ніж було у 2009 році. Як складеться на практиці, – подивимося. Цього року в Болградському районі лише дев’ять сільгосппідприємств заявили про свій намір взяти кредити на загальну суму 5,3 млн грн. Переважно це короткострокові кредити під посівну. Найактивніше кредитує сільгосп­виробників «Райффайзен банк Аваль», а також «Ощадбанк», – відзначила Валентина Іванівна Адам.

Наскільки кепські справи із кредитуванням підприємств АПК в останні два роки, говорять дані Мінагрополітики. Якщо в 2008 році кредитування сільського господарства становило 20 млрд грн (урожайність зернових в Україні склала 34,6 ц/га), то в 2009-му – близько 5,8 млрд, тобто скоротилося в 3,5 раза (урожайність – 29,8 ц/га). Коментарі, як кажуть, зайві.

За даними «КоммерсантЪ Україна», у жовтні минулого року уряд України попросив Всесвітній банк розширити інвестиційний портфель, включивши до нього кредитування сільського господарства. Прем’єр-міністр Микола Азаров під час переговорів із віце-президентом ВБ Інгером Андерсеном заявив: «Уже у 2010 році дефіцит зерна у світі досягне 60 млн тонн і, мабуть, у найближчі десять років світ зіштовхнеться з дефіцитом продовольства, у той час як Україна потенційно може виробляти понад 100 млн т зерна. Ми здатні стати частиною глобальної програми продовольчої безпеки. Інших ресурсів, які могли б забезпечити таку програму, крім ресурсів Всесвітнього банку, напевно, не існує», – відзначив М. Азаров. І. Андерсен пообіцяв ретельно вивчити цю ідею під час підготовки нової стратегії ВБ. Але відзначив: для позитивного вирішення питання Україні необхідно провести цілу низку реформ – врегулювати проблеми ринку землі, досягти стабільного режиму експорту, створити сприятливий інвестиційний клімат.

Що ж, віце-президент Всесвітнього банку знає, про що говорить. Жодні закордонні кредити не допоможуть сільському господарству України, коли «правила гри» перебувають у режимі «ручного управління».

«Ми зобов’язані йти в ногу з часом»

Приватному підприємству «Колос», яке обробляє в селі Виноградівці близько 2 тис. га землі і є на сьогоднішній день найкращим виробником у районі, кредити свого часу допомогли стати на ноги:

– Ми брали гроші для купівлі нових високопродуктивних комбайнів, щороку купували по одному, – розповідає керівник цьо­го підприємства Георгій Михайлович Кочмар (на знімку). – На той період, до 2008 року, умови кредитування для нас були дуже вигідними: ми позичали під 17% річних, причому 14% погашалося за рахунок коштів держави. Фактично нам видавали кредити під 3%, і це – дуже добре. Саме у минулі роки роками за допомогою кредитів нам вдалося значно оновити техніку, і я радий, що ми тоді на це пішли – сьогодні працюється легше. Безумовно, якби така програма підтримки тривала, я неодмінно б узяв кредит і цього року – хочеться придбати нові трактори, найсучасніший зерновий комплекс. Ми повинні, ми просто зобов’язані йти в ногу з часом! Але ситуація в країні зараз нестабільна, і ми не можемо ризикувати. Цього року вирішили обійтися своїми коштами. Хоча, повторюся, сільгосппідприємствам для їхнього розвитку кредити необхідні.

«У мене гарна кредитна історія»

Одне з небагатьох підприємств у Болградському районі, яке цього року скористалося кредитами, – ПП «Гюрюш».

– Цього року я брав кредити під посівну – на насіння, добрива та інші видаткові матеріали, – говорить керівник підприємства Георгій Петрович Терзі (на знімку). – У заставу ми оформили комбайн. Відсоток кредиту – 18-19%, плюс страхові. Більшу частину коштів ми взяли в «Райффайзен банку Аваль», а також в «Ощадбанку». Проблем з оформленням у мене не було – процедура зайняла близько місяця. В «Авалі» навіть усіляко сприяли тому, щоб усі документи були готові у найкоротший термін. У ПП «Гюрюш» гарна кредитна історія, ми завжди з боргами розраховувалися вчасно й цілком – банки нам довіряють, нас намагаються підтримати. Словом, особисто в мене проблем із кредитами немає жодних.

«Такі відсотки для нас неприйнятні»

Голова СВК «Баннівка» Василь Георгійович Пун­дєв (на знімку) цього року також не ризикнув звертатися до банків:

– У попередні роки нам доводилося брати кредити – для поповнення обігових і основних коштів. Тобто, для придбання видаткових матеріалів на посівну та нової техніки. Але тоді ми мали можливість брати кредити під 17%, причому значну частину кредитної ставки погашала держава. У 2010 році стан справ інакший – нам пропонували кредити під 24 – 28% річних! Наше сільгосппідприємство, безумовно, потребує кредитування. І не лише наше – практично всі. Але максимальна відсоткова ставка, яка була б прийнятна для нас, – хоча б 17-18%, я вже не прошу 4-5%, як у країнах Євросоюзу.