Купа турбот, з якими зіткнувся новообраний Цебриківський селищний голова Володимир Бармасевич, зашкалює за «квартальну норму». Якщо така взагалі є на місцях...

Великомихайлівський район, на території якого розташоване селище, – дотаційний. Бюджет розвитку для глибинки, м’яко кажучи, невеличкий, реальних коштів на розвиток бракує. Однак у селищного голови є бажання активізувати громадське життя в Цебриковому.

– І людей зрілого віку, і молодь активізує фізкультура та здоровий азарт, властивий спорту, – говорить В. Бармасевич. – Відзначу великий потенціал моїх земляків – футбольних гравців. З лаврами переможців неодноразово поверталися зі змагань волейболісти. Добрі результати показали наші представники на нещодавніх змаганнях з тенісу. Оскільки й на поїздки команд, і на підтримку в порядку стадіону потрібні кошти, доводиться звертатися по допомогу до місцевих підприємців, фермерів. На щастя – не відмовляють!

Щоправда, коло, щоб пройти із шапкою, невелике. Одне велике аграрне господарство «Колос» у селі Кіровому, декілька дрібних. З діючих підприємств є маслосирзавод, ковбасний цех, заправна станція. Селищний голова мріє про провадження ярмарків у Цебриковому – колишньому райцентрі. Є кілька крамниць та кафе. А от хлібозавод не працює.

– Під підприємство є землевідвід. Цехи, устаткування, – усе залишилося. Хоч сьогодні завозь борошно та печи хліб. Але щоб повернути його до життя, потрібно оформити безліч документів. Тоді, сподіваємося, можна буде його продати в гарні руки, – говорить В. Бармасевич. – Моє завдання як голови, щоб жоден об’єкт не пропав. Але потрібно поспішати, тому що постоїть завод пусткою без дії, так потім і половини майна не дорахуєшся.

Непокоїть селищного голову велика кількість безробітних серед земляків. Фахівці у пошуках заробітку залишають рідні місця назавжди. Тривожить і можливість земельної реформи з можливим розпродажем землі. На думку корінних хліборобів, ми втратимо сільгоспвиробника-патріота. Вони не можуть затриматися, що земля, яку споконвіку захищали від ворогів їхні діди, тепер – товар. Ображаються на те, що міцних господарників, які виросли з колишніх голів колгоспів, обзивають «червоними баронами». Несхвально відгукуються про відсутність дотацій фермерам, про низькі закупівельні ціни на продукцію та контрастно дорогі банківські кредити. І запитують: село перед ким завинило?

Але ніщо не скасовує радощів весни! Вже везуть із Західної України молоді саджанці. Обіцяє допомогти й місцеве ДП «Великомихайлівський лісгосп». Школярі залучаються до роботи щодо озеленення селища.

– Як можемо, наводимо лад, – говорить В. Бармасевич. – Але потрібно, щоб і держава повернулася лицем до села. Давайте почнемо будувати майбутнє із задоволення нагальних потреб найдальшого села.