В «Одеських вістях» за 15 березня ц.р. було опубліковано статтю депутата Болградської райради, голови постійної комісії з питань промисловості, транспорту, зв’язку і житлово-комунального господарства Івана Насипаного «Як зберегти периферію?». Автор веде мову про актуальні, злободенні, а часом і кричущі проблеми сучасного села, з болем пише про зникнення сіл, товарну інтервенцію закордонної сільгосппродукції та навіть виноградні саджанці. Він висловлює свою точку зору з приводу наявного механізму розподілу обласного бюджету розвитку, ситуації в будівництві, з ремонтом доріг, зачіпає питання, пов’язані з життєзабезпеченням сільської глибинки.

Стаття, судячи з відгуків читачів, зацікавила їх. На виступ депутата Івана Насипаного стали надходити відгуки. Один з них пропонуємо увазі наших передплатників і просимо надсилати нам свої відгуки на статтю Івана Насипаного.

З великим задоволенням прочитав статтю депутата Болградської районної ради Івана Насипаного «Як зберегти периферію?». Настав час відверто обговорити проблеми так званої глибинки, особливо депресивних районів нашої області.

Проблема периферії не нова, і почалася вона не сьогодні. Ми непомітно стали жити в іншій державі, змінили громадський та політичний устрій, перейшли від комунізму до капіталізму, стали свідками та учасниками великих історичних перетворень, що в інших країнах тривають не 20, а 200 і більше років. І сьогодні ми повинні вирішити для себе, кажучи словами Великого Тараса, «живемо ми, чи доживаємо».

Всі проблеми, про які пише шановний Іван Насипаний, в тій чи іншій формі існують і в нашому районі. Є зруйновані ферми і «мертві» клуби, проблеми з дорогами та зменшення населення, міграція молоді з сіл до великих міст та проблеми із землею. Тоді як у європейських країнах вважається престижним жити в сільській місцевості, нашу молодь чомусь тягне до великих міст, де вони по 10-12 годин стоять за прилавком на ринку або животіють у злиднях. Але ж у великому місті.

Переконаний: скоро почнеться зворотний процес, і такі старовинні містечка, як наш Ананьїв, стануть не тільки туристичними центрами, але й дійсно місцями комфортного проживання людей, які стомилися від виживання у мегаполісах. Ананьїв заснований у 1753 році. Завдяки самобутнім пам’яткам архітектури, його внесено до списку історичних населених пунктів України. Тут мешкає творча еліта: композитори, поети, барди, художники, публіцисти, письменники, сценаристи, династії музикантів, вчителів і навіть політиків. Сам район розташований на півночі Одещини і має великий природний потенціал.

Одна політична партія мала чудове гасло: «Самі будуємо власне життя». І воно, на мій погляд, має стати визначальним. Саме життя нас спонукає не сподіватись на щедрого спонсора, Президента чи уряд. Адже, зрозуміло, у капіталістичному суспільстві, в якому ми реально живемо, нікому ми не потрібні. Непотрібні ми й ситій, але прагматичній Європі, тому своє благополуччя повинні створювати в своєму селі, місті, районі власноруч. І дуже багато залежить від громади, від її представників у законодавчій владі, від ефективності виконавчої влади. Ніхто за нас наші внутрішні питання вирішувати не буде, тим більше, тоді, коли ми мовчимо та всього боїмось. Національний «принцип» «моя хата з краю» сьогодні не тільки не спрацьовує, він просто шкідливий і обов’язково призведе до занепаду окремо взятого села чи всього району....

Ананьївському району поталанило з депутатами облради, мажоритарниками Денисом Волошиним і Володимиром Фадєєвим. Вони допомагають жителям, разом з районною владою вирішують питання газифікації сіл Ананьївщини, надають допомогу у проведенні національних свят, відкритті промислових підприємств, тощо. А 5-те місце в рейтингу соціально-економічного розвитку районів Одеської області є показником ефективності роботи громади і всіх гілок влади.

Не хотілося б, щоб мій відгук перетворювався на статтю типу «все добре, чарівна маркізо». Далеко не все у нас чудово, і сьогодні існує чимало проблем, котрі потрібно вирішувати як самостійно, так і за допомогою обласних та загальнодержавних структур. Це ліквідація складу отрутохімікатів, що розташований поблизу села Коханівки, де щомиті може статися екологічна трагедія. І завершення реконструкції очисних споруд міста Ананьєва, бо вже багато років забруднюється місцева річка Тилігул. Потребує термінового і капітального ремонту дорога, що веде до села Долинського та інших населених пунктів. Є проблеми в медицині, освіті, культурі. Негайного вирішення вимагає питання «ракової пухлини» як України, так і Ананьївського району – судової корупції, бо, як сказав Президент України Віктор Янукович, вона «вже становить загрозу національній безпеці України».

Не можу оминути й питання ефективності роботи депутатів місцевих рад. Вся робота багатьох народних обранців різного рівня сьогодні обмежується політичними міркуваннями, механічною участю у сесіях, лобіюванням власних інтересів або зведенням рахунків зі своїми політичними опонентами. І це є чи не найбільшою проблемою для нашого суспільства.

Одним з головних питань є залучення інвестицій. На жаль, інвестори сьогодні бояться вкладати кошти в наш район з причини величезної кількості перевірок контролюючими органами. Склалась нездорова ситуація – для перевірки з подальшими фінансовими санкціями проти будь-якого підприємця достатньо простої анонімки…

Протягом останніх 10 років в Ананьївському районі було створено лише одне промислове підприємство – «Укрхліб-2», яке забезпечує якісною продукцію власний ринок і ринки сусідніх районів. А сьогодні, в наш нелегкий час перетворень, планується відкриття ще кількох підприємств, вже розпочато підготовчу роботу. Отже, покладено початок відродженню краю і покращенню життя людей.

«Як зберегти периферію?» – запитує Іван Насипаний. Гадаю, що відповідей на це злободенне питання віднайдеться чимало при активному обговоренні цієї статті.