Одесити вважають абсолютно непридатною для пиття воду з-під крана. Принаймні про це свідчить опитування, проведене нещодавно філією Інституту Горшеніна на тему «Якість питної води: думка одеситів». На запитання відповіло 600 городян старше 18 років. Погрішність репрезентативності дослідження не перевищує +/-3,5%. Спеціалісти, запрошені до обговорення результатів опитування, зі свого боку розповіли немало цікавого про стан води на Одещині.

Так, у ході дослідження з’ясувалося, що переважна більшість одеситів (90,8%) якість води в міському водопроводі вважають поганою. При цьому відповідь «дуже погана» обрали 47,8% респондентів, «швидше погана» — 43%. Протилежної точки зору дотримуються лише 9,2% жителів обласного центру. З них 9% оцінили якість водопровідної води як «швидше хороша», а 0,2% — навіть «дуже хорошою». Як наслідок, абсолютна більшість одеситів (96,8%) не вживають воду безпосередньо з-під крана як питну. При цьому 37,8% споживають її як питну лише після фільтрації. П’ють водопровідну воду, заздалегідь прокип’ятивши, 29% городян. Віддають перевагу артезіанській воді 16,5% опитаних, а 13,5% купують бутильовану. Безпосередньо з-під крана п’ють водопровідну воду лише 3,2% одеситів.

Під час опитування городяни також могли висловити свою думку щодо можливостей покращення якості води, обравши кілька варіантів відповіді. Менше половини респондентів (39,8%) вважає, що вплинути на поліпшення якості водопровідної води може модернізація станції біологічного очищення, 30,6% — що якість питної води підвищиться в разі суворого контролю з боку держави за джерелами водопостачання, а 29,9% впевнені, що це станеться, коли міський водогін замінять трубами з матеріалів, які не схильні до хімічної або біологічної корозії. Переконані, що якість питної води у місті підвищиться, якщо не допускати використання хімікатів на полях поблизу водопостачальних річок, 27,9% городян, що на якість води можуть вплинути серйозні штрафні санкції до водопостачальних компаній у разі аварій — 18,9% респондентів, а 15,4% стверджують: необхідний ефект забезпечить розробка і впровадження державних стандартів питної води. Підвищення тарифів на воду як засіб по­ліпшення її якості назвали 1,5% опитаних, а 13,9% не визначилися з відповіддю на це запитання.

За словами ректора Одеського державного екологічного університету Сергія Степаненка, хоча вода і не влаштовує споживачів, вона цілком відповідає ДСТУ. Щоправда, цей стандарт працює з 1982 року, тож давно застарів. «Якщо порівняти його з тими стандартами, які існують у країнах Євросоюзу, вимогами Всесвітньої організації охорони здоров’я тощо, можна впевнено сказати, що наша вода залишає бажати кращого. Власне, це добре відобразилося і в результатах опитування», — зазначив він. Щодо того, як змінити стан речей, Сергій Степаненко впевнений: необхідно змінити сам підхід до очищення води. Так, реконструкція однієї водоочисної станції до європейського рівня коштуватиме близько мільярда гривень, причому це не гарантує, що з кранів одразу поллється питна вода. Необхідно ще враховувати стан труб, якими вода тече до наших квартир і де відбувається вторинне її забруднення. Звісно, такі гроші наша влада виділити не в змозі. Вчений пропонує альтернативу: доочищення води в квартальних установках бюветного типу.

Ректор Одеської національної академії харчових технологій Богдан Єгоров, у свою чергу, розповів про кілька рівнів отримання послуги чи товару. Перший — співвідношення кількості та ціни. Другий рівень споживання — це «безпека — кількість — ціна». В розвинутих країнах існує ще третій рівень, до якого нам так далеко: «корисність — безпека — кількість — якість — ціна». І все ж досягти такого рівня нам необхідно прагнути, адже від якості і корисності води залежить здоров’я нації. З-поміж іншого Богдан Єгоров зазначив, що ми постійно говоримо про питну воду, про воду з-під крана тощо і забуваємо про ту біологічно-зв’язану воду, яку людина споживає разом з харчовими продуктами. Ця вода особливо корисна для здоров’я людини, тож важливо приділяти увагу ще й цьому питанню.

Виконуюча обов’язки завідуючої кафедрою технологій питної води Одеської національної академії харчових технологій Тетяна Стрикаленко звернула увагу на те, що 13,5% споживачів сьогодні купують бутльовану воду, тоді як спеціалістів для цієї галузі в Україні сьогодні не готують. Тож її виробництвом нерідко займаються люди з навіть не суміжними спеціальностями — юристи, економісти тощо. Вода ж, яку ми отримуємо з кранів, відповідає, як уже зазначалося, застарілим стандартам. Завідуюча кафедрою підкреслила, що хоча вже рік, як існує новий СанПіН (санітарні правила і нормативи), воду продовжують очищувати за старими стандартами. Цікаво, що нові правила наближені до європейських стандартів, тож їх застосування могло б покращити якість води і змінити ставлення до неї населення, та, на жаль, є певні економічні труднощі із запровадженням СанПіНу, і коли він почне працювати, наразі невідомо. «На жаль, у нас більше уваги приділяють різноманітним програмам. Програма «Питна вода», наприклад, передбачає установку чи не тридцяти тисяч водоочисних комплексів», — розповіла Тетяна Стрикаленко. Створення таких комплексів — справа не погана. Адже багато людей сьогодні п’ють бюветну та артезіанську воду. Водночас науковець впевнена, що сьогодні важливіше ремонтувати трубопроводи: «Через два роки Одеса може провалитися під землю. Може бути підтоплення, адже сорок відсотків труб діряві. То як же в такій ситуації можна робити акцент лише на водоочисні установки?»

Керівник Центру ведення державного кадастру природних лікувальних ресурсів Українського НДІ медичної реабілітації і курортології МОЗ України Андрій Мокієнко багато в чому погодився з попередніми фа­хівцями і підкреслив, що для того, аби отримати якісну питну воду, необхідно зробити кілька кроків. Насамперед, за його словами, слід забезпечити епідеміологічну безпеку води, яка витікає з кранів споживачів, тобто поставити серйозний бар’єр можливості зараження збудниками водозумовлених інфекцій. Другий етап — реконструкція водорозвідних мереж і створення системи доочищення води. За словами Андрія Мокієнка, в цьому питанні дуже важливо також сервісне обслуговування, адже дороге водоочисне обладнання потребує постійної уваги.

У той же час якість водопровідної види — заручниця Дністра. Як підкреслила лікар відділу комунальної гігієни Одеської обласної СЕС Олена Швалова, дністровська вода іде через кілька українських областей, Молдову, Придністров’я. На берегах ріки стоять населені пункти, промислові і сільгосппідприємства, тож коли вода доходить до нас — її якість низька. Лікар впевнена, що зараз важливо вирішувати не лише питання доочищення, а й розробляти узгодження міжнародного характеру про якість транскордонних вод. Олена Швалова нагадала, що такий документ уже колись існував, однак у ньому було прописано забагато інших питань, а от саме питання якості води нівелювалося.

Про низьку якість основного джерела отримання води в Одесі — Дністра — говорив і Сергій Степаненко. Однак він висловив побоювання, що підписання міжнародних угод — надто довгий шлях. «Ми не доживемо до того часу, коли вони домовляться, тим паче з такою водою», — підкреслив він і додав: ще в ХХІ столітті вчені почали говорити про те, що більшість хвороб приходять з водою.

Стосовно питної види для одеситів, за словами начальника управління екології і розвитку рекреаційних зон Одеської міськради Ігоря Дербоглава, в місті сьогодні працює 16 бюветів, будинки ветеранів і лікувальні заклади, в яких є харчові блоки, також забезпечені апаратами з очищення. Чиновник також розповів, що на найближчій сесії міськради, скоріш за все, прийматиметься програма «Чиста вода — дітям». «Ми передбачаємо установку апаратів для очищення води практично в усіх навчальних закладах, обладнаних харчоблоками, починаючи з дошкільних», — зазначив він. А ще поінформував, яким чином вирішуватимуться питання з питною водою безпосередньо в будинках. «Ми пропонуємо прийняти рішення, згідно з яким всі новобудови мають бути обладнані так званим «третім краном» для очищення води. Я думаю, що люди, які можуть дозволити собі купити квартиру за сто тисяч доларів, знайдуть додаткові двісті доларів на підведення окремого крана з доочищеною водою», — сказав Ігор Дербо­глав.

Наостанок журналісти поцікавилися, чи можна довіряти недорогим фільтрам для очищення води яких останнім часом так багато в торговельній мережі. За словами Тетяни Стрикаленко, вони справді непогано очищують воду, але дуже важливо правильно їх використовувати. Необхідно уважно читати інструкцію і вчасно замінювати, а не користуватися одним фільтром протягом року і при цьому скаржитися, що вода недоочищена. Науковець також зауважила, що для води в різних регіонах важливо підбирати різні засоби очищення, і фільтри, які сьогодні можна придбати на кожному ринку, для нашої води підходять.