Віруючим Котовського житлового масиву набридло нагадувати про храм-довгобуд, який ось уже понад двадцять років у нас зводиться і кінця-краю тому будівництву не видно. Нам невтямки, чому так? Адже якщо «батьки» міста хочуть, то роблять усе напрочуд швидко. Он храм на Соборній площі звели за лічені роки. Тепер подейкують, що споруджуватиметься храм чи то в парку відпочинку, чи на першому християнському цвинтарі. Це добре, люди будуть молитися, звертатися до Бога.

Але непокоїть інше: чому «храмова» перевага віддається центру міста, чому така нерівність щодо інших міських районів? Адже в центрі Одеси церкви заповнені наполовину. А на Котовському житловому масиві маємо на проспекті Добровольського один недобудований та ще один, вже добудований, на вулиці Заболотного. І це на 330 тисяч населення, переважно православних громадян.

Кажуть, Одеса будується. Справді, де тільки не повитикалися «хмарочоси». Далеко не всі квартири в них заселені, бо ціни на них теж захмарні для простої людини. Та будується, на жаль, наша Одеса без спортивних майданчиків, парків, скверів, газонів, зон озеленення. Це те, що так необхідне городянам. Але хто на це зважає? Керівництво міста, депутати полюбляють лише говорити, що все для майбутнього, все для дітей, що ветеранам — повага... Та балачки — не діло, скільки разів не говори про халву, в роті солодко не стане.

Знову ж про парк. Є він у нас у Лузанівці. Але назвати його територію парком важко. Це, скоріш за все, забуте відхоже місце. Іншого разу чуєш, читаєш, що влада виділила п’ять, десять мільйонів гривень на ремонт, облаштування парків, де будуть навіть фонтани. Тільки все це, очевидно, не про наш парк...

До речі, в районі вулиці Затонського було кілька футбольних полів, де діти, молодь могли займатися спортом. Та знайшлися ласі на ці земельні ділянки. Вигнали наших дітей. Побудували один «футбольний стадіончик», примостили три ряди лавок, обгородили сіткою. Кажуть: там буде комплекс. Та ніхто тому не вірить. Щось своє вимудрують.

Он за вікном пси погнали чужака зі своєї території. Так то ж пси, а ми?

Станіслав ПОДОРОЖНЮК. м. Одеса.

Замість P.S. На цій світлині, надісланій до редакції читачем газети Стефаном Табачинським, зафіксовано одну з «окрас» Лузанівки, що буквально за сотню метрів від головного входу у парк. Як написав у коментарі до фотографії її автор, у нинішньої міської влади є і час, і кошти на боротьбу з державною мовою та на підтримку російської, а от на очищення Одеси від такої ось архітектурної ганьби, на відновлення належного обслуговування населення (адже, як бачимо на знімку, тут був колись великий будинок побуту), у «влади для людей» ні натхнення, ні грошей нема.

«ЧН».