Німецька еліта нині практично не цікавиться Україною, переконаний німецький політолог Ґергард Сімон. Він представив у Києві видання Фонду Фрідріха Науманна «Українські метаморфози. Полі­тика. Еконо­міка. Суспільство», повідомляє Deutsche welle.

Під час презентації книги, до якої увійшли публікації переважно німецьких дослідників щодо останнього політичного року в Україні, професор політології Ґергард Сімон зазначив, що в Україні за цей час відбулися значні політичні зміни: «Це була глибока зміна політичної системи — системи розподілу влади. Торік була започаткована зміна режиму, і відтоді новий президент та його політичні друзі вибудовують президентську вертикаль, спрямовану на довгострокову концентрацію влади у президента та органів, які виконують його волю».

На переконання політолога, президентська вертикаль влади в Україні сьогодні навіть сильніша, ніж в останні роки президентства Леоніда Кучми. Нині, наголосив Ґергард Сімон, в Україні практично немає обмежень виконавчої влади з боку парламенту, Конституційного Суду чи опозиційних політичних партій.

Німецький політолог наголосив, що чинний президент України отримав владу в результаті чесних і прозорих виборів, однак політичним змінам, які відбулись за такий короткий проміжок часу, сприяли слабкість і беззахисність політичних інституцій. Він вважає: нинішня президентська команда показує, що прагне закріпитися надовго. Водночас демократія, на його переконання, — це влада на певний строк, а не назавжди.

Ґергард Сімон стверджує, що український парламент та політичні партії ототожнюються з певними особами, а не з інституційними вимогами Конституції та політичним менталітетом. Конституція ж, яка мала б стояти над політичною боротьбою, стала м’ячем у політичних іграх і тепер повернулася до моделі «сильний президент — слабкий парламент».

На думку політолога, парадокс цієї ситуації полягає у тому, що модель відновили ті ж політичні сили, які у грудні 2004 року через зміни до Конституції сприяли утворенню в країні парламентсько-президентської республіки. «Український парламент сьогодні є не сильною самостійною полі­тичною одиницею, а, як і Конститу­ційний Суд, просто виконує бажання президента. По суті, парламент сам сприяв своїй дискредитації у суспільстві — наприклад, через явище «тушок» або голосування чужими картками. А сильний парламент — це якісна ознака демократії. Мати сильного президента може кожна держава, і це не завжди означає демократію», — сказав Ґергард Сімон.

Після української «помаранчевої революції» у Європі, й зокрема у Німеччині, виник неабиякий політичний і громадський інтерес до України, загадав німецький експерт. Однак нині він уже розвіявся. «Тобто нинішній інтерес до України відповідає тому, який існував за часів Кучми. Це не означає, що в Німеччині вже зовсім ніхто не цікавиться Україною. Але це означає, що Україна посунулася на задній план», — наголосив німецький політолог. За його словами, як німецькі еліти, так і громадськість повернулися до тради­ційного сприйняття східноєвропейського регіону: спочатку важлива Росія, потім Північний Кавказ, а потім, можливо, й Україна. Ґергард Сімон також переконаний, що повернути симпатію й інтерес до України в Німеччині буде дуже важко.