Словосполучення «Народний бюджет» якось непомітно прижилося. Воно дивиться на нас із біл­бордів, не сходить із вуст політиків та депутатів, лунає у радіо­ і телерепортажах та обговореннях, і, як усіляке популярне політичне поняття, має своїх критиків. Не маючи більш­менш переконливих аргументів проти самого принципу участі народу у формуванні бюджету, критики цієї програми нерідко фокусують увагу вже на самій назві проекту, з якої, за іронічним зауваженням, нібито випливає, що колись бюджети були «антинародними». І, оскільки такий підхід має певний вплив, ми вирішили детальніше розібратися у деяких практичних аспектах «Народного бюджету», звернувшись за коментарем до відомого вченого та політика, депутата­-регіонала Олександра Кравця. Тому що кому, як не заслуженому економісту України, академіку Академії економічних наук України і до того ж депутату обласної ради, обраного за мажоритарним округом, знати настрої виборців та робити на основі їх аналізу узагальнюючі висновки…

– Олександре Семеновичу, а все ж таки, хіба не мають резону деякі політики, іронізуючи над самою назвою програми? Ну, не можна ж сказати, що усі інші бюджети мали «антинародний характер», а ось лише зараз бюджет раптом став «народним»?!

– Це улюблена «фішка» наших політичних опонентів – посміюватися над самим формулюванням програми «Народний бюджет». Що, звичайно, перекручування і дешева гра слів.

Адже давайте подивимося, а що ж таке бюджет? За своєю суттю, це головний економічний закон – села, міста, району, області, країни. Свого роду «економічна Конституція». Це той великий «гаманець», з якого фінансуються усі соціальні та інші програми. Ідеальних бюджетів не буває вже хоча б внаслідок того, що цей «гаманець» аж ніяк не безрозмірний. І на будь­який перелік фінансованих проектів знайдеться інший перелік, який його автору (або авторам) здається важливішим, актуальнішим та перспективнішим. Причому обидві думки, швидше за все, виявляться вірними. І ось у цьому випадку як «рефері» повинен виступати головний споживач бюджетних коштів, а саме – народ.

– Звучить красиво, але скільки таких слів ми вже чули….

– Справедливе зауваження. Але вся справа у тому, що колись процес формування бюджету і справді був далеким від нормального. Давайте згадаємо, як це відбувалося раніше. З Києва до Одеси «спускали» цифри, тут їх обговорювали, вносили свої пропозиції, з яких враховувалося не більше одного відсотка. І на цьому все закінчувалося. То ж бюджет, сформований таким чином, не можна було назвати навіть «антинародним». З тієї простої причини, що з бюджетного процесу був повністю вилучений головний – згідно з Конституцією – суб'єкт влади: народ. Хоча усе повинно бути навпаки.

А от губернатор Одеської області Едуард Леонідович Матвійчук зробив дуже просту річ: він вирішив поставити процес формування бюджету, образно кажучи, з голови на ноги. І запропонував, щоб обласний бюджет формувався на основі думок, ідей та концепцій жителів нашого регіону. Ідея дуже добра, але в реалізації зовсім непроста. А реалізувалася вона таким чином. Були проведені сходи – у кожному селі, селищі, районі, місті. Усього таких сходів було близько 600. Я був присутній на багатьох з них і вперше побачив, як зацікавлено люди підходили до цих важливих моментів. Провадилася дискусія, причому предметна та суттєва; адже у своєму населеному пункті його жителі реально знають обставини та стан справ. Це зовсім не та ситуація, коли хтось із центру у межах комусь делегованих повноважень намагається нав'язати своє уявлення про те, що потрібно робити насамперед, а що може почекати. Тут було усе навпаки.

Під час цих сходів я часто згадував, що свого часу в «Литературной газете» була рубрика: «Якби директором був я». Тому що на моїх очах відбувалася дія, яку можна назвати: «Якби формував бюджет я». Там не було штатних промовців, не було заздалегідь затвердженого «порядку денного», натомість була відверта зустріч жителів даного населеного пункту.

– Усе це добре, але що ж одержали в результаті?

– Незвичайно важливу річ: намітки бюджету, які були запропоновані народом, – як воно й належить за класичними постулатами економічної науки. У цих намітках містилося те, що людям на місцях здасться актуальним.

– Але ж на цих сходах висловлювалися десятки пропозицій. Бюджет же, як ви самі говорили, «гаманець» аж ніяк не безрозмірний. Тому виникає запитання: якими критеріями відбору користувалися безпосередні упорядники бюджету?

– Коли проходили сходи, то ми не чули пропозицій типу: «хотілося б у нашому селі побудувати космодром»… Тому що люди, з одного боку, глибоко володіють ситуацією у своєму населеному пункті, а, з другого боку, перебуваючи в оточенні земляків, просто не могли пропонувати те, що для більшості неактуально. Ось що було важливо!

Це був перший «фільтр» (у найкращому розумінні цього слова), причому «фільтр» – не адміністративний, а соціальний.

Друге. Коли пройшли сходи безпосередньо в населених пунктах, відбулися ра­йонні сходи, у яких брали участь представники усіх сіл та селищ. І вони вже спільно вирішували, які проблеми є першочергово значимими. Це був другий «фільтр».

Потім, коли вже ухвалювали бюджет області в цілому, то ми мали реальні пропозиції, які пройшли серйозну селекцію. Піраміда влади була сполучена з пірамідою думок. І нагору цієї піраміди було винесено те, що усі в області вважають найважливішим та актуальним.

Зрозуміло, тут довелося по­новому подивитися не лише на методологію бюджету. По­іншому довелося подивитися на внутрішні резерви. Наш губернатор з перших днів перебування на цій посаді не втомлюється повторювати: «Не чекайте грошей з Києва, заробляйте їх тут, на Одеській землі».

І справді, зміни в законодавство, які ініціювала та провела Партія регіонів, дають у цьому плані великі можливості.

Наприклад, усі кошти, отримані від податку на землю, залишаються на місцях – у селі, селищі, місті. А це – серйозні суми.

Наприклад, в одному з районів області після серйозного вивчення можливих резервів величину бюджету розвитку вдалося збільшити із трьох до дев'яти з половиною мільйонів гривень.

Тобто більш ніж утричі! Звичайно, цих грошей ніхто не вкрав, вони не лежали у якійсь панчосі, а явилися капіталізацією резервів, які є в кожного району. Просто потрібно уважніше підійти до цього питання, і, як кажуть, добряче «пошкребти по засіках».

Бюджет, говорячи по­простому, складається із двох великих частин.

Перша – це бюджет розвитку, який має у своїй основі інвестиційну складову.

І друга – це сума витрат на так зване відтворення: заробітна плата, матеріали, ліки тощо. Це дуже потрібні речі, але такі, які констатують даний статус.

Коли йдеться про бюджет у цілому, то частка бюджету розвитку є головним критерієм того, як далеко вперед дивиться керівництво регіону, і наскільки цей бюджет орієнтований на перспективу.

Візьмемо для порівняння два останніх роки.

У 2011 році ми витратили з обласного бюджету на розвиток кожну п'яту гривню. Це набагато більше, ніж раніше. Але цього року ми витратимо на розвиток кожну четверту гривню, або 25% загальних зборів.

Якщо детальніше говорити про бюджет 2012 року, то його основою була робота команди губернатора у 2011 році. І це зовсім очевидно, тому що є наступність бюджетів. Економіка – наука інерційна, і кожний наступний рік не можна будувати в хмарах; він будується на попередніх досягненнях.

Отже, що зроблено з найістотнішого у 2011 році за рахунок тих коштів, які вдалося акумулювати в рамках кожної п'ятої гривні?

Куплено 47 шкільних автобусів. Цього року намічено придбати ще 50 і цю тему, яка дуже важлива для сільської місцевості, буде «закрито».

Для медичних установ було закуплено устаткування на 67 мільйонів гривень. Нинішній же рік – це Рік охорони здоров'я, і з цією метою буде витрачено вже 100 міль­йонів гривень.

Минулого року було витрачено по 23 мільйони на газифікацію сіл та поліпшення якості питної води.

30 мільйонів гривень пішло на ремонт доріг в обласному центрі.

Куплено 164 трактори для сільгоспвиробників, причому з великим дисконтом. Такого відновлення парку тракторів не відбувалося вже десятки років.

Введено в експлуатацію сім шкіл. І це не просто абстрактна цифра. Даю довідку: в усій Україні стала до ладу 21 школа, тобто на Одеську область припадає третина побудованих шкіл.

Я можу ще наводити цифри, але навіть із цих стає очевидно: у 2011 році команда губернатора зробила (без гучних слів) безпрецедентний ривок у соціальному розвитку регіону. 2012 рік стане продовженням цього ривка.

Цього року 67% витрат бюджету підуть на охорону здоров'я та соціальні виплати. Для такого бюджету є лише одне визначення: соціально орієнтований. А якщо врахувати факт, який вже наводився, що кожна четверта гривня – це бюджет розвитку, то можна уточнити: нинішній обласний бюджет, сформований на основі програми «Народний бюджет», – це соціальний бюджет, спрямований на перспективу.

Чи легко це? Ні, нелегко. Але це новий підхід у межах «Народного бюджету».

– А як депутати облради реагували на цю новинку?

– Специфіка бюджету­2012, на мій погляд, полягає ще й ось у чому.

Він обговорювався в усіх депутатських комісіях та в усіх фракціях, усіма депутатами облради. Пройшов ретельне сито. Відомо, що голосування щодо бюджету – найкращий спосіб продемонструвати свою опозиційність, звинувативши «партію влади» (а Партія регіонів має в облраді вирішальне представництво) в усіх мислимих та немислимих гріхах, особливо в «неуважності до потреб народу». Отож: із 114 депутатів, які перебували в залі під час сесії обласної ради, 112 проголосували за ухвалення бюджету. Що це означає?

По­перше, бюджет сприйнято практично усіма політичними силами, які навіть протиборствують.

По­друге, позиції в його видатковій частині – абсолютно актуальні та абсолютно необхідні для області.

Ще один важливий момент: депутати, які проголосували за бюджет, взяли на себе політичну відповідальність за його виконання.

Загалом же можна з цілковитою підставою сказати: обласний бюджет 2012 року – народний не в лапках, а в прямому значенні слова.

– Народний – не сперечаюся, а ось чи реальний?

– Я переконаний, що бюджет 2012 року буде виконано. Це переконання ґрунтується на тому, що з тих причин, з яких ми вище говорили, є досить істотний контроль над його виконанням. І це не формально «народний контроль», а ситуація, коли виконання бюджету реально контролюється на місцях. Ті сходи, які зараз відбуваються, показують, що жителі сіл, селищ, міст, ра­йонів зацікавлені у обстоюванні тих позицій, які вони внесли до бюджету. Депутати, своєю чергою, (причому, незалежно від політичних уподобань), контролюють виконання бюджету тут, на обласному рівні. Команда губернатора, звичайно, функціонально забезпечує його виконання. І от результат: за підсумками першого кварталу бюджет виконано. Впевнений, що він буде виконаний і за підсумками 2012 року в цілому.

Більше того, для нас дуже важливо з політичної точки зору, що, коли в області перебував з робочою поїздкою Віктор Федорович Янукович, він підтримав концепцію губернатора щодо «Народного бюджету» і пообіцяв, що, якщо результат виявиться позитивним, то цей досвід буде розповсюджений по всій Україні. Я впевнений, що підтримка Президента зіграє важливу роль у стимулюванні безумовного виконання бюджету.

Вже сьогодні ми точно знаємо та доможемося цього, що бюджет 2013 року також буде формуватися згідно з концепцією «Народного бюджету». Адже проведені сходи – і ті, які проходили на стадії формування бюджету, і нинішні, які показують наявність реальних досягнень, – демонструють винятково важливу річ: народ активно залучений до управління регіоном, а отже, і країною. Те, що повинно було бути завжди, формується зараз. Люди зацікавлені у тому, щоб концепція формування «Народного бюджету» була реалізована й наступного року. І влада, звичайно ж, відповість на ці вимоги людей дією.