Зібрання депутатської групи щодо порятунку Куяльницького лиману ще раз довело: СРСР з голів нашого народу так і не вивітрився. Засідання пройшло в жанрі «переливання з пустого в порожнє»: присутнім переказали інформацію з попередніх нарад, озвучили вже відомі факти про корисні властивості цілющих грязей лиману та багатство його степової зони, поскаржилися на селян (приватизаторів земельних ділянок біля Куяльника) та київських чиновників (не повернулися до «рятівників» обличчям), похвалили себе хороших і на цьому розійшлися.

Якщо опустити «дифірамби» й поглянути правді у вічі, то віз і нині там: як рятувати Куяльник — чиновники не знають або, виникла й така думка, знають, але не хочуть. Адже останні наради — з якимось відтінком фарсу: на них запрошують лише обраних вчених (про депутатів не йдеться, тут суть — у наукових підходах до збереження лиману), їхню дослідницьку роботу ніхто не оплачує, а тому й провадять її абияк: відзвітували й забули до наступної зустрічі. Як підсумок — час вирішення проблеми неприпустимо затягується, і день «порятунку» може взагалі не настати.

За словами ректора Одеського екологічного університету Сергія Степаненка, цього часу вже геть обмаль — якихось три роки. Тоді розпочнеться процес загибелі біологічно активних речовин, які відповідають за формування лікувальних грязей. Не далеко й повне пересихання — лише торік рівень води у лимані встиг знизитися на 16 сантиметрів, що буде нинішнього літа, з огляду на прогнози аномальної спеки, — здогадатися неважко. Куяльницька біда настільки задавнилася, що вирішити її на регіональному рівні вже ніхто не зможе, а розв’язувати на національному — не поспішає. З офіційного сайта облради стало відомо, що схвалена раніше регіональна Програма збереження й відновлення водних ресурсів Куяльника діє і фінансується не в повному обсязі. Тому депутатська група «Куяльник», створена на недавній сесії облради з представників різних партій, на 2013-й розробила новий план порятунку лиману.

Поки депутатська група «Куяльник» у ділових костюмчиках та рада вчених з енциклопедичними знаннями мізкує на засіданнях, на самому Куяльнику працюють «вчені з народу»: ті, кому насправді не байдуже, що з лиманом буде завтра. Одна з таких ініціатив — учасники громадського проекту ODESSA INCOGNITA — навідувалася на лиман у рамках наукової експедиції. Висновки тих відвідин невтішні: піщаних кар’єрів стало ще більше. Пісок крадуть уже й відкрито, нікого не боячись, з допомогою «важкої артилерії». «Боротися з такими ділками абсолютно безперспективно. Хіба що організувати щоденні патрульні групи для прочісування Куяльницького лиману у пошуках несвідомих громадян, які знищують унікальне природне надбання країни. Але головна причина екологічної несвідомості — відсутність повноцінного екологічного виховання й освіти», — зауважив керівник експедиції Дмитро Жданов (випускник аспірантури геолого-географічного факультету ОНУ ім. І. І. Мечникова). За його словами, прогалину в екологічній освіті цього року спробують ліквідувати: з 1 березня в ОНУ працює «Школа юного геолога». «Школа зібрала багато ентузіастів — учнів та студентів. Вона існувала й раніше, але багато-багато років тому. Нині настав час відновити добрі традиції. Заняття безкоштовні, проходять раз на тиждень, по четвергах. Влітку розпочнуться експедиції», — додав Дмитро Жданов.

Повертаючись до теми Куяльника, зазначимо: найпопулярніша сьогодні ідея серед ради вчених та депутатської групи — «з’єднання Куяльника з морем». Проте тут, на думку Дмитра Жданова, є серйозні проблеми. «Лиман уже з’єднували з Чорним морем — у 1907 і 1925 роках. Але зараз про це можна знайти лише згадки — ні про наслідки, ні про наукові результати нічого не відомо. Очевидно, що цей проект може негативно вплинути на лиман: при з’єднанні морської води і ропи лиману є загроза утворення нерозчинних хімічних сполук, не властивих для ропи. Наприклад, може випасти гіпс, загрозливий всій екосистемі лиману», — застерігає Дмитро.

Аби оцінити можливі хімічні наслідки взаємодії ропи лиману і морської води необхідно вивчити склад того й іншого, об’єми змішування й можливість проходження хімічних реакцій. Лише вивчивши ці питання, можна братися за настільки ризиковані в екологічному сенсі проекти. Це не вихід: запустити в лиман брудну воду Лузанівки — підписати Куяльникові смертний вирок. «Абсолютно незрозуміло, чому б спершу не розчистити русла малих річок, які впадають у лиман, наприклад, у районі сіл Корсунці, Красносілка, Іллінка. В Іллінці взагалі річка перегороджена двома греблями і створені два ставки, в яких місцеві жителі ловлять рибу. Розчистять це русло — і вода піде в Куяльник. Але на ці ставки чиновники чомусь закривають очі, — зазначив Дмитро Жданов. — Уже маємо негативний приклад — озеро Сасик. Його теж сполучали з морем, в результаті почалося масове осідання гіпсу. Зважаючи, що в куяльницьких відкладеннях дуже багато гіпсу, можна припустити, що з Куяльником буде те ж саме. Але кого це цікавить, коли на кону великі гроші?» — риторично запитує Дмитро.

Що ж переважить на депутатських нарадах — гроші чи розум — покаже час, якого в Куяльника, на жаль, зовсім нема.