6 лютого відкрилася 51-а Мюнхенська конференція з безпеки. Участь у ній, за традицією, беруть зацікавлені керівники держав, міністри закордонних справ і оборони, авторитетні політики, експерти та журналісти. Нинішнього року до Мюнхена, з-поміж інших, прибули віце-президент США Джозеф Байден, канцлер ФРН Ангела Меркель, міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров. Однією з ключових фігур заходу став і президент України Петро Порошенко.

«Вимушені захисники» порядку

Мюнхенська конференція, за-снована в 1962 році під егідою партії Християнсько-соціальний союз (ХСС), спочатку була орієнтована на держави Заходу і зосереджена на суто військових питаннях. Але в дев’яності роки до участі в ній почали запрошувати керівників і по-літиків зі Східної Європи, а також колишніх республік СРСР, і зустріч перетворилася на майданчик для авторитетних загальнополітичних дискусій.

У рамках таких дискусій на 43-й Мюнхенській конференції в 2007 році прозвучала і знаменита промова Володимира Путіна, яку тепер не без підстав називають мані-фестом другої холодної війни. Ключовою тезою промови став протест проти так званого «однополярного світу», в рамках якого Сполучені Штати Америки нібито нав’язують решті світу свою систему права в економіці, політиці та гуманітарній сфері.

Промову Путіна на Заході віднесли тоді до жанру небезпечної риторики, але ця риторика, як потім з’ясувалося, стала суттю та основним змістом зовнішньополітичного і внутрішньополітичного курсу Кремля. Антиамериканська істерія, що навмисне роздмухується засобами пропаганди, перетворилася на універсальну зброю, як проти світової системи безпеки, так і проти залишків демократії в Росії.

Через вісім років після згаданої «мюнхенської» промови ми стали свідками того, як слово Путіна перетворилося в справу, а холодна війна ось-ось перейде в гарячу світову. А відтак нинішні дискусії в Мюнхені щось більше, ніж з’ясування думок. Вони повинні стати основою для прийняття невідкладних рішень.

Перед конференцією організатори, за традицією, пропонують учасникам доповідь, у якій сформульовані основні напрями та перелік тем для обговорення. Така доповідь опублікована 26 січня в Мюнхені і носить промовисту назву: «Порядок, що руйнується, вимушені захисники?».

Знак питання в заголовку не просто фігура мови. У світової системи безпеки, яка вироблена з гріхом навпіл після Другої світової війни і проіснувала більше сімдесяти років, мало активних захисників, а компетентних — ще менше. Після розпаду СРСР довгий час здавалося, що загроза «великої війни» відійшла в минуле, і політики розучилися оперативно реагувати на сигнали тривоги.

Тепер доводиться вчитися знову. Ключовими темами 51-ї Мюнхенської конференції стали «колапс міжнародного порядку в контексті кризи в Україні і його вплив на європейську архітектуру безпеки, а також погіршення ситуації на Близькому Сході».

«Криза в Україні, продовження конфліктів і процесів розпаду на Близькому Сході, а також нові терористичні феномени, такі, як так звана «Ісламська держава», ясно показали, що основоположні правила міжнародної системи опинилися під питанням», — каже орга-нізатор конференції Вольфганг Фрідріх Ішингер. І сподівається, що дискусії в Мюнхені дадуть імпульси до припинення конфліктів.

Зброя і компроміси

Імпульси, проте, самі по собі не працюють. Їм необхідні переконані провідники, стратеги, котрі знають, як чинити опір агресії і розповзанню хаосу. Таких людей в Європі, на жаль, мало. І за океаном їх поки недостатньо. Досі серед західних політиків і частини військових до-мінує думка, що російську агресію можна зупинити за допомогою дипломатії, а поставки зброї Україні посилять і ускладнять рішення проблеми, спровокують Путіна на масштабну війну.

До останнього часу таку думку висловлював і президент США, але після «Маріуполя» та наступу терористів по всіх напрямках на Донбасі його думка, здається, змінилася. Під впливом конгресменів і частини своєї адміністрації Барак Обама наступного тижня оприлюднить нове рішення «щодо України». Причому на це рішення вплинуть результати спілкування віце-президента Джозефа Байдена з Петром Порошенком у Мюнхені.

Перед вильотом до Мюнхена Порошенко зустрівся в Києві з держсекретарем США Джоном Керрі, а потім — з президентом Франції Франсуа Олландом та канцлером Німеччини Ангелою Меркель, які нагально відвідали столицю України. Як повідомив напередодні візиту до Києва та Москви (наступна адреса нагального вояжу) Франсуа Олланд, мета перемовин — «відшукати такий текст домовленостей, який був би прийнятним для всіх зацікавлених сторін».

Крім консультацій з європейськими союзниками, крім доповідей віце-президента Джозефа Байдена і держсекретаря США Джона Керрі, на рішення Барака Обами про подальшу підтримку України (в тому числі про постачання летальної оборонної зброї) вплине, звичайно, і стан справ на фронтах Донбасу. Ефективну зброю, на думку військових (не тільки американських), можна передавати тільки в руки, здатні її втримати.

Американцям, іншими словами, потрібні гарантії, що новітні зразки високоточних протитанкових ракет, радарів та іншої техніки в результаті військових дій не потраплять до рук російських агресорів або, ще гірше, до рук терористів, якими останні опікуються. Як свого часу «стінгери» з рук афганських мо-джахедів потрапили в руки Талібану, а потім — «Аль-Каїди».

Зважаючи на це, бойовикам саме зараз треба продемонструвати свою перевагу над Збройними силами України, довести нездатність української армії утримати ситуацію на Донбасі й показати готовність окупантів перейти в наступ за межі двох бунтівних областей. Вирішуючи таке завдання, ніхто ні в Кремлі, ні в «республіках» не піде на переговори і не погодиться навіть на найвигідніший компроміс.

Для України оборона Дебальцевого сьогодні більше, ніж оборона великого залізничного вузла, виступу на лінії фронту або плацдарму. У разі поразки й утворення «котла» там програють не тільки військові. І постраждає не тільки престиж, як при здачі Донецького аеропорту.

Але успішний опір організованого терору, навіть невелика перемога дає українській дипломатії право заявити в Мюнхені і всюди: дайте зброю, і разом з вами ми відновимо зруйнований Росією світопорядок. Поки це ще можливо.