Віднедавна в Україні, зокрема й на Одещині, почала діяти організаційно удосконалена система надання медичних послуг населенню — через центри первинної медико-санітарної допомоги, тобто сімейними лікарями.

Саме ці лікарі найбільше наближені до нас, пацієнтів: приходять за викликом до додому, надають першу допомогу, виписують рецепти та консультують, знають, яку маємо спадковість, коли і чим хворіли, якого лікування потребували, які ліки приймали та наскільки вони були ефективними, коли мусимо обстежуватися і на що звертати особливу увагу, а в разі необхідності дають направлення на огляд до потрібного фахівця.

На сімейних лікарів перекваліфікували переважно дільничних терапевтів і педіатрів, які пройшли відповідні курси підготовки при Одеському національному медичному університеті.

Про розвиток сімейної медицини йшлося в Одеському кризовому медіа-центрі на брифінгу завідуючої консультативно-поліклінічним відділенням обласної клінічної лікарні, головного позаштатного спеціаліста з терапії управління охорони здоров’я облдержадмі-ністрації Олени Левченко (на знімку).

На Одещині, сказала вона, нині відкрито 38 центрів первинної медико-санітарної допомоги, до яких територіально прикріплено більше двох мільйонів громадян.

Переваги такого удосконалення очевидні. Скажімо, суттєво зменшилися черги у поліклініках до фахівців так званих вузьких медичних спеціальностей, офіційно — спеціалістів другого рівня надання медичної допомоги. Раніше під дверима окуліста чи хірурга збиралися довжелезні черги: треба чи не треба — з талончиками люди йшли до лікарів, тепер — тільки за направленням сімейного лікаря, що є підтвердженням факту необхідності в консультації саме цього фахівця.

На сімейних лікарях лежить чи не найбільша відповідальність за нас, пацієнтів, яку підкріплено бюджетними грішми, адже 80% витрат держави на медицину буде скеровуватися на утримання та розвиток саме первинного медичного обслуговування, тобто на мережу сімейних лікарів, а вони у своїй роботі основний акцент мають робити на про-філактику захворювань.

Третій рівень надання медичної допомоги, розповіла Олена Левченко, — це лікувальні заклади обласного рівня, куди дає направлення фахівець другого рівня, якщо сам не в змозі пролікувати пацієнта. А четвертим рівнем є республіканські інститути та клініки при медичних вишах.

Усі рівні надання меддопомоги повинні, згідно з умовами реформування галузі, оперативно і якісно взаємодіяти із службою екстремальної та невідкладної допомоги. Вже створена єдина центральна диспетчерська області, організаційно напряму пов’язана з усіма рівнями. Бригада, запевняють, привезе пацієнта саме в ту клініку, яка необхідна за медичними показаннями, без прив’язки пацієнта до медичного закладу за місцем проживання, як це було раніше.

Та все, підкреслила Олена Левченко, починається з сімейного лікаря, який перший приходить на допомогу, якому пацієнт мусить довіряти.