В Одеській області будівельні компанії і волонтери власним коштом відновили військове містечко. Тепер там — казарма з євроремонтом для строковиків та гуртожиток для контрактників, лазня і навіть своя бібліотека. Усе це з’явилося завдяки ініціативі Українського дому Одеси. Тож віднині військові моряки, передислоковані з Криму, проживатимуть у комфортних умовах.

Ще рік тому на місці сьогоднішнього військового містечка були покинуті будівлі однієї з частин. Бетонні напівзруйновані коробки без вікон і дверей, забита каналізація та водопровід. І саме сюди, в той колишній хаос, наприкінці березня 2014-го поселили передислокованих з Криму українських військових моряків. Жити на руїнах захисникам не дозволила одеська громада. Об’єднавши зусилля з будівельними компаніями, активісти відновили інфраструктуру військової частини. Завдяки ініціативі очільниці Українського дому Наталії Олександрівни та її чоловіка-підприємця Сергія Романовича Чайчуків усі ремонтні роботи проводилися приватним коштом. «Наша допомога більше в координації. Ми знайшли підприємців, які привели до ладу будівлі, замінили вікна й таке інше. Це скромна допомога», — зазначила пані Наталя.

У казарму, яка в прямому сенсі слова постала з руїн, закупили нові ліжка, інші меблі, постільну білизну. В будівлі встановили металопластикові вікна, постелили підлогу. З бюджету не витратили ні копійки. Небайдужі одесити потурбувалися і про вільний час військово-службовців. Одну з кімнат казарми переобладнали під бібліотеку — за її наповнення також взявся Український дім. Книги тут на будь-який смак: від детективів до підручників з фізики і романів про кохання. «Український клуб Одеси зібрав тисячу книжок для військових — і це тільки початок! Сьогодні ми передаємо їм державну символіку: прапори, герб, гімн України. Книги продовжуємо збирати», — зазначила Наталя Олександрівна (на знімку).

Зміни, які відбулися тут, морякам (серед яких, до речі, є й дівчата) до душі, кажуть, частина буквально ожила. Але яким би комфортним не було нове житло, всі вони сподіваються повернутися додому, в Крим. «Ми всі дуже хочемо повернутися. В багатьох там сім’ї, друзі. В мене там сестра рідна залишилася. Віримо, що Україна переможе і ми нарешті зможемо поїхати додому», — поділилася мріями Ганна Височчина, старший механік радіовузла.

Цікаво, що до українських волонтерів приєдналися іноземці. Один з них — палестинець Мохаммед Заакік. Його компанія опікувалася меблями й іншими роботами, пов’язаними з деревиною. На запитання журналістів, чому він це робить, чоловік відповів просто: Україна — моя друга Батьківщина. «Я тут навчався й одружився, тут народилися мої діти. Я хотів би, щоб вони були живими, здоровими і жили теж в Україні. Українські військово-службовці — наші захисники. Все те, що ми зробили, робимо й будемо робити, — все це ніяк не порівняти з тим, що вони роблять там, на фронті. Вони віддають свої життя, щоб жили ми», — пояснив Мохаммед Заакік, волонтер, представник будівельної компанії.

Ремонтні роботи тривали близько трьох місяців. Окрім казарми, на території військової частини, волонтери і представники будівельних компаній облаштували їдальню, лазню, гуртожиток і штаб. Запевняють, на цьому не зупиняться й надалі надаватимуть допомогу передислокованим кримчанам-морякам.