ІА «Контекст-Причорномор'я»
логін:
пароль:
Останнє відео
Прес-конференція «Нові терміни проведення зовнішнього незалежного оцінювання у 2020 році»
Инфографика
Курси валют. Долар США. Покупка:
 
Sinoptik - logo

Погода на найближчий час



Фонарик и пес — лекарства от страха
25.03.2015 / Газета: Одесская жизнь / № 12(443) / Тираж: 15200

Чтобы пройти от остановки к дому мне требуется около пяти минут. На эти 700 метров неосвещенного тротуара приходится не меньше сотни ям и колдобин, которые можно рассмотреть только при свете фар проезжающего мимо авто. Но плохой асфальт — это полбеды.

На днях на моих друзей, возвращавшихся с работы, именно на этом отрезке пути, в двух шагах от дома, напали четверо спортивных парней. Если бы друзья были бы не менее спортивными, сложно представить, чем бы эта встреча закончилась. И вот там я хожу каждый вечер, и школьники выгуливают своих такс и пекинесов, а мамы ведут детей из садиков. Я не раз замечала, как идущие впереди меня люди с опаской оглядываются, пытаясь рассмотреть, кто следует за ними. Сама оглядываюсь точно так же. И это, наверное, самые напряженные пять минут за весь день.

Это странное чувство — бояться других людей. Не машины, которая может вылететь из-за поворота, и не скрипящего механизма лифта, поднимающего вас на 16-й этаж, а именно другого человека.

- Все это уже было, — сказала мне знакомая. — Родители встречали нас из школы и запрещали «срезать» дорогу, идя дворами.

Я помню то же самое. Когда папе стало неудобно возить меня на занятия юных натуралистов (было это в конце 90-х), пришлось отказаться от кружка. Идти было совсем недалеко, но зато — по пустой темной улице мимо пустыря. А когда подруга засиживалась у меня в гостях, папа всегда отводил ее домой или отправлял на такси. Вечером на улице было небезопасно.

Но через несколько лет это прошло. Нет, фонарей больше не стало, но уже не было страшно. И не потому что мы повзрослели, а потому что истории о вырванных из ушей сережках, отобранных деньгах и снятых шубах перестали всплывать в разговорах. Все как-то наладилось. Незаметно для нас самих. И вот снова появился страх. Страх ходить по собственному городу, где «родная милиция нас бережет». Это, конечно, тоже когда-то пройдет. Вопрос в другом. Что с этим делать прямо сейчас?

Думаю, что для начала стоит запастись фонариком и газовым баллончиком. Первый я уже давно припасла, о втором задумалась недавно. К тому же, я полностью отказалась от наушников и искренне полюбила собачников — с ними и их питомцами размером с меня ростом на вечерней улице гораздо спокойнее.

Автор: Анна Мячина

Пошук:
розширений

Одеський зоопарк
Одеський зоопарк розповів, скільки птахів вдалося врятувати після екокатастрофи
Одеський зоопарк підбиває підсумки великої рятувальної операції після екологічної катастрофи, спричиненої ворожим обстрілом наприкінці минулого року. Тоді через витік олії в море на одеському узбережжі постраждали сотні птахів, а до зоопарку доправили близько 300 забруднених пернатих. Завдяки зусиллям працівників зоопарку, ветеринарів, науковців і небайдужих одеситів частину птахів вдалося врятувати та повернути у природне середовище.

В Одеській національній науковій бібліотеці стартує ювілейний конкурс читацьких відгуків «Книголюб-2026»
28 квітня 2026 року о 15.00 у відділі рідкісних видань та рукописів Одеської національної наукової бібліотеки відбудеться урочисте відкриття XV ювілейного Всеукраїнського конкурсу читацьких відгуків «Книголюб-2026».

Останні моніторинги:
00:00 19.03.2026 / Вечірня Одеса
00:00 19.03.2026 / Вечірня Одеса
00:00 19.03.2026 / Вечірня Одеса
00:00 19.03.2026 / Вечірня Одеса
00:00 19.03.2026 / Вечірня Одеса


© 2005—2026 Інформаційне агентство «Контекст-Причорномор'я»
Свідоцтво Держкомітету інформаційної політики, телебачення та радіомовлення України №119 від 7.12.2004 р.
Використання будь-яких матеріалів сайту можливе лише з посиланням на інформаційне агентство «Контекст-Причорномор'я»
© 2005—2026 S&A design team / 0.012