У квітні погода за день змінюється по кілька разів. І не на краще. Під час революцій і війн так змінюється політична обстановка. Тільки в звичайному календарі після квітневої негоди прийде теплий травень. А в революційному календарі травень може спізнитися на роки.

Поразка — не катастрофа

До середини квітня з’ясувалося, що масштабної війни з Росією в найближчому майбутньому нам вдалося уникнути. Уникнути ви-знанням поразки, ціною часткової капітуляції у вигляді Мінських домовленостей. Нема сенсу після бійки розмахувати кулаками, заявляти, що завтра відвоюємо Донбас, а післязавтра повернемо Крим. Франції, щоб повернути Ельзас і Лотарингію, знадобилося сорок сім років, а через двадцять років знову довелося воювати з Німеччиною.

Кажуть, що колеса історії відтоді почали крутитися швидше, але в будь-якому випадку Україна довго буде переможеною країною. І тільки від нас залежить, наскільки довго. На відміну від минулих російсько-українських воєн (вони теж закінчувалися для нас поразками), на початку двадцять першого століття державність вдалося зберегти. Нашим лідерам нема потреби, як Богдану Хмельницькому, каятися і рвати на собі сорочку або, як Симону Петлюрі, втікати від червоних за кордон.

Під час війни наші політичні піаністи грали, як могли, і продовжують грати, як можуть. І найгіршим сценарієм для України було б негайно витіснити їх з політичної арени як винуватців поразок. А така тенденція помітна неозброєним оком.

Спроби змістити прем’єра, а відтак й уряд, зруйнувати парламентську більшість і в результаті позбавити главу держави опори у Верховній Раді — неприємний, але нормальний процес зміни влади у мирній демократичній країні.

Мине час, дай Боже, по-справжньому почнуться, продовжаться, даватимуть результати реформи, і для простих громадян відставка Порошенка, Яценюка, дострокове припинення повноважень Верховної Ради восьмого скликання не будуть великою подією. А сьогодні будь-що з названого здатне призвести до зміни політичного курсу, наміченого Революцією Гідності, і перетворити військову поразку в системну катастрофу.

Такі катастрофи для революційних подій в країнах Європи — звична справа. Вони, як правило, зумовлені поразками від зовнішньої агресії, прагненням знайти винуватців і негайно розправитися з ними. В результаті встановлюється революційна диктатура, яка для народу в тисячу разів гірша за попередню корумповану і прогнилу владу.

До останнього часу Україна йшла іншим шляхом. Пристрасті, запалені на Майдані, і гіркі втрати від російської агресії деякі досвідчені українські політики (такі як Петро Порошенко, Валентин Турчинов або Арсеній Яценюк) намагалися ввести в конструктивне русло. Жертвуючи багато чим, а головне — своєю репутацією, вони, де можливо, «збирали каміння», домоглися проведення відносно чесних і вільних президентських та парламентських виборів, не дозволили заразі терору поширитися зі сходу на захід країни.

Так, вони не впоралися і не могли за рік впоратися з тотальною корупцією та істотно не зачепили інтересів українських олігархів. Хоча олігархи, переправляючи в офшори прибуток своїх підприємств, за розвал української економіки і фінансової системи несуть більшу відповідальність, ніж президент, уряд, парламент і керівництво НБУ разом узяті.

Про боротьбу

з корупцією

та першочергові завдання

Однак за тотальну корупцію, за девальвацію національної валюти, за падіння рівня життя більшості українців заслужені революціонери і новоявлені опозиціонери вимагають притягнути до відповідальності саме уряд. Зараз і негайно. Історія з головою Держфінінспекції Миколою Гор-дієнком, який раптово прозрів і виявив корупційні схеми в Кабінеті Міністрів, згуртувала цю різнорідну публіку і привела в дію. Точніше, в протидію всьому, що в управлінні країною зберігає якусь працездатність.

Атака на уряд і на Яценюка особисто йде при цьому на кількох фронтах. Поле битви — Верховна Рада, а в лавах наступаючих — діячі різні. В тому числі з політичних сил, які на дух не переносять одна одну. Хоча, як сказати... Справжні мотиви народних депутатів від «Свободи» та «Батьківщини», які вимагають відсторонення Яценюка від посади на час роз-слідування його «злочинної діяльності», приховані. А позиція лідера фракції радикалів Олега Ляшка взагалі дозволяє думати, що насправді ніякої позиції у нього нема. Як нема чіткої позиції з питання про корупцію в Кабінеті Міністрів серед народних депутатів, які не входять до фракцій.

Нардепи «Опозиційного блоку» у своїй ворожості до Яценюка досить відверті. Але колишню гвардію Януковича уявити борцями з корупцією не можна навіть людині з великим уявою. І для об’єднання з іншими ворогами прем’єра треба шукати іншу платформу. Що-правда, на щастя для «ОБ», таку платформу довго шукати не треба.

Девальвація гривні, галопуюча інфляція, підвищення тарифів на енергоносії та послуги ЖКГ створюють широку базу для політичних та соціальних протестів. Навіть якщо в уряді Яценюка працюють ідеально чесні люди, патріоти, по-движники, ледь не ангели з крилами, для правдошукачів і борців за соціальну справедливість вони все одно мішень для нападів. А для політичних інтриганів все одно, з якого підворіття гавкати і за яке місце кусати. Результат окупить зусилля.

Поки бої йдуть у стінах парламенту, домогтися повалення уряду засобами парламентської меншості важко, якщо взагалі можливо. Тимчасові слідчі комісії і спектаклі на телевізійних ток-шоу — гострі сюжети, не більше. Але якщо довго не індексувати пенсії і не підвищувати зарплати низькооплачуваним бюджетникам, не допоможуть ніякі субсидії. Марші порожніх каструль і стихійні бунти громадян почнуться навіть у разі введення воєнного стану в країні.

Бажаючих організувати марші й очолити бунти в країні достатньо. А приклад «народних республік» на сході України показує, що ворог не залишить бунтівників без підтримки. В результаті незалежна країна без війни покотиться, як стигле яблуко, до башт Кремля.

І треба випередити події. Це першочергове і, можливо, головне завдання, яке Кабінет Міністрів України зобов’язаний вирішувати негайно. Якщо вдасться, за рецептами Міжнародного валютного фонду.

А якщо не вдасться, з допомогою «схем». Нічого іншого в Україні поки не придумали.