23 травня о 13.00 в нашому місті стартує найпопулярніша міжнародна українська акція, покликана об’єднати українців з усіх куточків світу в одну велику родину, — «Мегамарш у вишиванках».

Його історія бере початок у 2012 році. За словами організатора, громадської активістки Наталії Михайленко, акція абсолютно не пов’язана з політикою, а її мета доволі зрозуміла — популяризація українського одягу і культури. Одночасно з одеським пройде марш вишиванок у Лондоні, а 24 травня — в Токіо.

З огляду на ситуацію в країні «Мегамарш у вишиванках» в Одесі цього року проходитиме доволі скромно і навіть напівтаємно. Задля уникнення провокацій, хоча захід й аполітичний, детальний маршрут походу знатимуть лише організатори і представники правоохоронних органів, які дбатимуть про безпеку учасників і глядачів.

«Шостий похід не буде таким довгим, як попередній. Цього разу це буде не зовсім свято: через трагічні події в Україні, й Одесі в тому числі, веселощі недоречні. Але це розвиток української культури і зовсім не проводити марш не можна. Ми просто зберемося, аби побачитися одне з одним, а коли настане мирний час, маршрути зробимо довшими. Стартуємо від «Пасажу» з боку Дерибасівської, закінчимо біля колонади Воронцовського палацу. Під стінами мерії, на прохання численних моїх друзів, заспіваємо «Воїни світла» і «Червону руту», — розповіла Наталія Михайленко.

Забезпечуватимуть охорону, крім міліції, хлопці з Майдану та «ультраси» «Чорноморця» (які, як і торік, під час ходи битимуть у барабани). Окрім популяризації культури, цьогорічний мегамарш матиме ще одну місію: збір коштів на підтримку українських солдатів. Для цього організують кілька благодійних ярмарків, аукціонів. Спонсорів цьогорічна акція не має. «Зорганізуватися і провести щось класне можна і без грошей, залучившись лише підтримкою друзів та ентузіазмом. Кошти зараз краще витрачати на оборону країни», — зазначила Наталія.

Провокацій під час маршу всіляко намагатимуться уникнути, як і політичних скандувань. Захід сімейний і зайві проблеми нікому не потрібні. Саме тому відбір цьогорічних «кричалок» був у Фейсбуці суворим. «Люди креативили. А ми стежили, щоб гасла не несли в собі негативу. Обрали досить просте і зрозуміле: «Ми — сім’я одна-єдина, слався, ненько Україно!». Викричатися і сказати всім, що вони думають з приводу тієї чи іншої ситуації чи стосовно якогось політика, учасники маршу зможуть після його завершення», — зауважила організатор.

Вдаючись в історичний екскурс мегамаршу, Наталія згадала, як проходив перший з них. «22 вересня 2012 року до нас приєдналося лише 150 людей. Було дуже камерно, по-сімейному. Завдяки нам, одеситам, мегамарш поширився світом. Через соцмережі я зв’язувалася з представниками українських громад різних країн, і через певний час це дало свої результати. Минулого року акція відбулася в Польщі, Японії, Великобританії, Нідерландах, США, навіть у Мозамбіку. Марші вишиванок проходили в Італії, Португалії, Андоррі, Японії, країнах Африки, Казахстані. В Україні в попередні роки вони охоплювали і Донецьк з Луганськом. Як буде цього року з цими містами, поки що не відомо», — зауважила активістка.

Цікаво, що одеському мегамаршеві навіть вдалося об’єднати українську діаспору Лондона. «Люди стали спілкуватися одне з одним, допомагати Майдану, потім — українській армії. Вони створили навіть свій сайт. Не впевнена, що нинішнього року, як це було торік, акція пройде в Росії. Тоді українці там схитрували: вони замаскували марш під демонстрацію культур різних народів», — зазначила Наталія Михайленко.

Марші проходять двічі на рік — навесні та восени. Заходи організовують так, щоб вони збігалися з цікавими українськими подіями. Торік в Одесі це був концерт «Океану Ельзи», на який учасники маршу пішли по завершенню акції. Цьогоріч 23 травня о 15.00 у дворику МСМО (вул. Белінського, 5) розпочнеться фестиваль нової української музики «Пробудження». Орга-нізатори обох заходів підтримують одне одного й агітують учасників побувати і там, і там. Приходити радять у національному українському одязі, вишиванках. Якщо сорочок із візерунками нема — креативте.

«Дівчата можуть зав’язати красиві хустинки, хлопці — одягти футболки з патріотичними малюнками. Навіть якщо зараз у вас нема вишитої сорочки, можу гарантувати, що після візиту на нашу акцію у вас вона з’явиться, і не одна. Надихнувшись красою українського одягу, вам просто захочеться її придбати. В мене таких сорочок за ці роки вже сім, серед них і старовинна домоткана з Коломиї», — розповіла організатор.

Мегамарш, крім усього іншого, — це ще й «парад моди». Дівчата до нього готуються з особливою ретельністю. До речі, як і хлопці, котрі, за словами Наталі, підшукують на параді собі другу половинку. Із пізнавального, впевнені організатори, цей захід згодом переросте в краєзнавчий. Люди не просто одягатимуться у вишиті сорочки, а й розповідатимуть історії свого одягу, кожного візерунку. Так, як це вже зробили кияни.