Майже тиждень у засобах масової інформації України центральною темою було призначення Міхеіла Саакашвілі головою Одеської обласної державної адміністрації. Подія, звичайно, неординарна, але й не така, що впливає на загальний розвиток подій у країні. У рази сильніше на цей розвиток вплинув пересічний і спочатку належним чином не оцінений бій місцевого значення на Донбасі.

Ворог відкинутий

У ніч з вівторка на середу 3 червня перестрілки біля райцентру Мар’їнка та залізничної станції Красногорка (розташованих практично біля самого Донецька) переросли в масований наступ донецьких сепаратистів на територію, підконтрольну силам АТО. Наступ супроводжувався застосуванням важкої артилерії, «Градів», «Смерчів» і танків. В операції з боку «ДНР» були задіяні великі сили звичайної піхоти і спецпідрозділів. У тому числі російських.

Бій тривав майже добу з перемінним успіхом, але в підсумку Мар’їнка залишилася під контролем Збройних Сил України, а терористи відступили з великими втратами. Підсумок начебто для нас позитивний, якби не низка дивних речей, якими операція супроводжувалася.

Головна дивина в тому, що сепаратисти обрали для свого наступу добре укріплений з нашого боку напрямок. При цьому в район боїв ЗСУ легко було перекинути резерви і, як показав бій, повернути навіть відведену від лінії розмежування вогню українську важку артилерію.

За допомогою цієї артилерії сепаратистів під Мар’їнкою зупинили і розгромили. При цьому факт залишається фактом: не тільки ворог, але й наша армія порушили Мінські домовленості. Перемир’я, як його не оцінюй, зірване. І тепер безглуздо розмірковувати, хто перший почав і хто в цьому зриві винен.

Якщо говорити про наслідки, то вони вигідні, звичайно, російським агресорам і донецьким сепаратистам. Протягом півтора місяців з допомогою засилання диверсійно-розвідувальних груп вони активно провокували сили АТО на масштабні зіткнення. Але під регулярними обстрілами із загибеллю укра-їнських військових і мирного населення наша армія вистояла і на провокації не відповідала. Військове і політичне керівництво України не хотіло ні формально, ні фактично порушувати пункти Мінських угод про припинення вогню і відведення важких озброєнь від узгоджених ліній розмежування.

Кремль зі свого боку в цьому питанні теж не хотів проявляти ініціативу. Ціна розширення ро-сійської агресії на Донбасі перед самітом «Великої сімки» та Євросоюзу може бути для нової імперії непомірно високою. Але в оточенні Путіна є чимало людей, готових заплатити будь-яку ціну за подальше загострення конфронтації із Заходом. Взяли гору, очевидно, саме їхні розрахунки.

Тривожні ознаки

і загрозливі симптоми

На початку червня з цілої низки ознак стало ясно, що Мінські угоди (навіть у російській інтерпретації) для Кремля не догма, а керівництво до наступальних дій. Засідання Тристоронньої контактної групи в столиці Білорусі було безцеремонно зірване, а російський представник Азамат Кульмухаметов покинув зал засідань, тільки-но почали обговорювати реальне відведення військ та озброєнь у зоні АТО.

На адресу українського керівництва і лідерів західних країн з боку російського МЗС одна за одною пролунали заяви на грані фолу. В аеропорту російські прикордонники не допустили в’їзду в Росію депутата Бундестагу від ХДС Карла-Георга Вельмана, а в міністерства закордонних справ країн Євросоюзу зі Смоленської набережної вже надійшов офіційний список осіб, яким заборонений в’їзд в Росію. Всього 89 прізвищ.

Серед них — колишні віце-прем’єри, чинні парламентарі і полі-тичні лідери країн Європи, а також колишній єврокомісар з питань розширення ЄС та європейської полі-тики сусідства Штефан Фюле. Кращого способу розсердити політичну еліту Європи і довести ситуацію до кипіння перед початком бойових дій на Донбасі не можна було й придумати.

Довели. Почали. Але в Кремлі не відразу подумали, що робити далі. За логікою війни, на поразку під Мар’їнкою має бути відповідь. Як-от наступ сепаратистів на інших ділянках фронту або (якщо прийнято рішення скинути маски) прямого введення збройних сил РФ в Україну.

На існування такого плану вторгнення і втілення його найближчим часом вказує прохання Валентини Матвієнко до членів Ради Федерації Росії «далеко не відлучатися», оскільки можливе позачергове засідання Радфеду. Востаннє таке засідання збирали 1 березня 2014 року. На ньому Путін зажадав і отримав дозвіл на введення російських військ в Україну. Цей дозвіл під натиском США і Євросоюзу потім було відкликано, як багато хто вважав, ненадовго.

Ставки підвищені

до межі

Тепер, мабуть, «момент істини» настав. Ставки зроблені і підняті до верхньої межі. 7 червня, коли в Баварії збереться саміт G7, стане ясно, де ця межа і як довго провідні країни світу збираються терпіти розбій і нахабну поведінку агресора в серці Європи.

У випробуванні такого терпіння, власне, і полягає метод бандитів. Спочатку «дай закурити», потім виверни кишені, а під кінець дякуй, що не забили до смерті. Україна пройшла вже три стадії приниження. Тепер час Балтії та країн Східної Європи, потім решти — в порядку черговості.

У кінці тридцятих років минулого століття таку ж чергу вилаштував Гітлер. Але повторювати історію з мільйонами жертв нікому не хочеться, і найправильніше в такій ситуації бандита не умовляти, не погоджуватися на запропоновані компроміси, не реагувати на загрози і не загрожувати самому. А на насильство відповідати адекватної силою.

За півтора року війни в Україні багато чого зрозуміли і багато чому навчилися. Зрозуміли, що на зроблені в Мінську поступки відповідних поступок не буде. Зрозуміли, що, прикриваючись мирним населенням Донбасу як живим щитом, бандити без кінця будуть вбивати людей і руйнувати будинки і заводи. А скільки не «давай їм закурити», скільки не вивертай кишені на соціальні виплати окупантам, становище не зміниться. І потрібна повна блокада захоплених територій, щоб країна не впала сепаратистам під ноги.

Треба також сподіватися, що відсіч, яку терористи отримали під Мар’їнкою, для «народних республік» стане уроком. А з їх ро-сійськими господарями у разі введення військ в Україну розмова буде іншою. Провідні країни світу схаменулися. Одна за одною займати чергу на самогубство не будуть.