Дехто з українців нарікає, що позиція Словаччини на російську анексію Криму та військову агресію на Донбасі є не такою принциповою, як у Литви, Польщі чи Румунії. Однак не завадить нагадати критикам той факт, що значна частина реверсного газу заходить в Україну саме з території Словаччини.

Гостем форуму «Архітектура сучасної безпеки країн басейну Чорного моря та роль НАТО в її збереженні», який нещодавно пройшов в Одесі, був керівник Інституту безпеки й оборони Військової академії Збройних сил Словацької Республіки Іво САМСОН. Ось його погляд.

— Я працюю в Академії Збройних сил Словаччини. Рік тому був радником міністра оборони Словацької Республіки. Зараз я аналітик, тобто тільки думаю, але вже не раджу. Розповім про позицію Словацької Республіки стосовно кризи в Україні. Словаччина і Чорне море. Кожен може запитати: який інтерес Словаччина як сухопутна країна має у Чорному морі? Тут питання не надто складне, навіть просте. У басейні Чорномор’я є три союзники Словаччини: Румунія та Болгарія — члени НАТО і Євросоюзу та Туреччина — член НАТО. Тобто у нас тут є спільні інтереси, які нас об’єднують і згуртовують. Словаччина — також член НАТО та ЄС, відтак у нас є політичні та економічні інтереси.

Якщо говорити про Центрально-Східну Європу, то тут є інтереси безпеки. Є велика полеміка і велика дискусія, що таке Центрально-Східна Європа: чи вона включає Україну, чи це лише Вишеградська група (Польща, Чехія, Угорщина, Словаччина), чи, може, це ще й Україна, Румунія, Болгарія? Що стосується безпеки — ми почуваємося безпечно, будучи членом Альянсу з 2004 року. У нас НАТО, тому ми захищені Вашингтонським договором. Мало хто у Словаччині сьогодні побоюється, що криза, яка є в Україні, перекинеться на нас. Хоча таке по закінченні Другої світової війни траплялося кілька разів. Тоді ще не Росія, а Радянський Союз здійснив інтервенцію у Східну Німеччину в 1949 році, потім, у 1956-у — в Угорщину і в 1968-у — в Чехословаччину, мою країну, я тоді жив і це пам’я-таю. І потім була непряма інтервенція у Польщу. Був Афганістан, але тут йдеться про Європу. Потім була російська інтервенція у Грузію й ось тепер — в Україну. Тобто проблеми Румунії та Болгарії — це наші проблеми, питання їхньої безпеки — це питання нашої безпеки. Отже, який інтерес Словаччини в Чорному морі? Найперше — це інтереси союзників, а потім інтереси, які стосуються безпеки, і, звісно, економічні інтереси.

Словаччина має спільний кордон з Україною в Закарпатті. Тому українські проблеми не можуть не бути словацькими проблемами. Експансія, військова авантюра Російської Федерації є загрозою для сусідів. Проблеми, які є в Україні, відчуває Східна Європа. Хоча у країн Східної Європи, зокрема у Словаччині, суттєвою проблемою є імміграція з Північної Африки, про це пишуть. Є тисячі і тисячі людей, котрі хочуть потрапити до Європи, за ці «золоті ворота», як вони вважають, і вони емігрують, емігрують. Це, в першу чергу, проблема Італії, Іспанії, Греції, Франції. Наче нема прямої проблеми у Словаччині, але Європейський Союз ви-рішив, що зараз кожна країна ЄС прийматиме щороку певну кількість емігрантів. Для Словаччини встановлена кількість 200—300 емі-грантів за рік. У 2016-у буде 500, а через 10 років це може бути і десять тисяч. Потім ми тут збудуємо якусь базу для ісламської держави? Тут уже є проблема для Центрально-Східної Європи.

Повертаючись до українсько-ро-сійського конфлікту, цікаво придивитися до словацьких політиків, як вони бачать цю кризу. Словаччина залежить від економіки Російської Федерації. Знаєте, яка залежність Словаччини від російської нафти? 97%. А яка залежність від російського газу? 100%. І тепер уявіть собі, що наші політики говоритимуть щось антиросійське. Тому це дипломатія і це нормально. Словацькі очільники грають у хороших та злих поліцейських щодо Росії. Словацький голова уряду і президент — це хороший полі-цейський стосовно Росії. Вони не вживають терміну «агресія», іноді кажуть «порушення міжнародного права». Але є міністр оборони, міністр внутрішніх справ, які кажуть про агресію та експансію Росії.

Словаччина допомагає Україні дуже субстанціяльно. Ні, не дає вашій державі зброї, Україна такої зброї не потребує, бо у Словацької Республіки така ж сама зброя, як і в України, зброя радянських часів. Україна потребує модерної зброї, смарт-технологій, а цього у нас нема. Словаччина підтримує Україну на міжнародній арені і допомагає у тому, що не стосується воєнних ресурсів, а що стосується невоєнних артикулів. І тут словацька допомога зі знаком плюс. Є різноманітні гранти для України, відбуваються різні зустрічі і є матеріальна допомога. Отже, на цьому рівні моя країна Україні допомагає.

Кожен знає, що анексія Криму є протиправним кроком, котрий вчинила Росія. Хороший поліцейський по відношенню до РФ голова уряду визнає: так, це було всупереч нормам міжнародного права. В цьому напрямку Словаччина проукраїнська. На офіційному рівні Словаччина усвідомлює, що становище в Україні стосується і нас, що наші друзі — Румунія, Болгарія, а також Польща та країни Балтії — почуваються не надто безпечно. Це проблема наших друзів, і тут важливим є принцип солідарності, їм треба допомогти, тому ми всі повинні говорити одним голосом. Такою є офіційна політика Словаччини.

Експансія Росії порушує засадничі норми міжнародного права. Як це закінчити? Словаччина — країна, яка залежить від російських ресурсів Є в нас певна частина журналістів, телебачення, медіа, які підтримують Росію. Це вже конспірологічна теорія, що росіяни їм платять, але всі це знають. 70% словаків негативно ставляться до санкцій Євросоюзу проти Росії, водночас вони не погоджуються з анексією Криму та експансією Росії на Донбасі. Це показує, що думки словаків щодо України є дуже розділені. І багато що залежить від нас, аналітиків, котрі працюють у пресі і на телебаченні, бо щодня громадянам треба роз’яснювати. Чи це вдасться, я не знаю, але сподіваюся.

Ще на початку 1990-х більшість наших людей була налаштована проти вступу до НАТО. Пройшли роки, і сьогодні більшість словаків задоволені, я не кажу, що щасливі, але задоволені від перебування Словаччини в складі НАТО. Нашим громадянам комфортно в НАТО та ЄС. Хоча є і проблеми, зокрема еміграція. Велика кількість молодих словаків виїхала у Великобританію, США, Австралію, Німеччину, Австрію, але така свобода пересування можлива завдяки нашому перебуванню в Євросоюзі. Отже, в цілому словаки задоволені, нема жодної партії в нашому парламенті, яка хотіла б це змінити. Є ті, хто поза парламентом, зокрема комуністична партія, яка дуже полюбляє Росію, є інші радикально-маргінальні сили, які завжди проти НАТО та Євросоюзу, але більшість словаків — «за».