Передаю підслухане в одного громадянина (можливо, одного з багатьох до нього подібних): «Високоповажний пане кандидате! Хочу сердечно подякувати Вам за Ваші подарунки для мене, моєї сім’ї, родини, громади, парафії. Ми всі дуже вдячні за Вашу благодійну зичливість. Але принагідно попереджаю Вас, що, правдоподібно, на виборах за Вас не голосуватиму».

Можна припустити, що у відповідь на таку усну чи письмову заяву кандидат у депутати зреагував би з обуренням: «Яка нечемність, яка невдячність, яка нечесність!»

Тоді покірний громадянин сказав би таке: «Шановний добродію! Ми вдячні за Вашу доброту, проте ми ані не домовлялися, ані не зобов’язувалися за Вас голосувати, ані не підписували жодного документа. Ми справді повірили, що бажаєте нам добра. А нечесним виявилися Ви самі, бо хотіли нас, свобідних громадян, не обдарувати, а підкупити. Тепер ми не те, що не відчуваємо обов’язку за Вас голосувати, а й не хочемо цього робити, бо Ви образили нашу людську гідність своїми солодкими словами та подарунками. Якщо Ви так поводитеся, поки ще не вибрані, то що буде, коли Ви дорветеся до влади?»

Нам треба задуматися, як оберегти народ від гріховного торгу. Не маю сумніву, що він нам загрожує, і не можна заперечити, що наслідки такого псевдополітичного зловживання завдадуть нашому народові тільки великої шкоди.

Як же тому лихові зарадити? Не слід приймати будь-якого подарунка, у будь-якій формі: чи харчів, чи іграшок, чи майданчиків. Найкраще було б, якщо це можливо, повернути такий дарунок чи принаймні заявити, що громадяни свідомі підкупу.

Відомі випадки, що громадяни вишиковуються в чергу, щоб одержати якийсь подарунок. Це може бути з двох причин: або в тих людей мовчить сумління, або їм бракує засобів для життя, що вони голодні.

У другому випадку треба таким людям поспівчувати, що їх доведено до такого стану. Але навіть коли вони через бідність приймають якісь дарунки, це не означає, що вони мають себе продати. Вони не зобов’язані голосувати за тих, хто користає з їхньої нужди. Адже з боку «кандидата-благодійника» зазвичай не надходить таке прохання, а тим більше немає якоїсь домовленості.

Дуже прикро, коли політики грають на релігійних почуттях і нібито обдаровують церковні громади. А вже цілковито неприпустимо, що «вдячні душпастирі» співають хвалу жертводавцям і заохочують голосувати за тих, які далекі від Бога і Церкви.

Політологи та соціологи голосно говорять, що торгівля голосами на найближчих виборах вже давно почалася і набиратиме обертів. Це прикре явище, яке свідчить про поважну духовну хворобу в політичному житті нашого народу.

Пишу ці рядки з надією, що все ж таки почуття власної гідності стримає і кандидатів, і виборців від нечесності. Наші церкви та релігійні організації постійно заохочують своїх членів молитися за Україну. Дай Боже, щоб ми, українці, щиросердечно просили Господа зберегти нас від цього гріховного торгу.

+ ЛЮБОМИР (Гузар).