Якщо хочеш розсмішити Господа Бога,

то розкажи Йому свої плани.

(Народна мудрість).

Наш народ після Майдану чомусь то плаче, то сміється і ніяк не второпає, що робиться в неньці-Україні, куди його ведуть, чому вбивці насолоджуються життям, а захисників Вітчизни хапають і судять за зброю, яку вони добули в бою, як паскудних «тітушок»?.. Дивиться на непорозуміння у Кабінеті Міністрів, на те, як хтось накачується доларами за рахунок зубожіння людей. Та й гаранта ніяк не може зрозуміти, чому він підтримує Гонтареву та Яценюка.

Оце раненько йшов метрів зо двісті від київського залізничного вокзалу до автостанції (бо для «зручності» українців зняли з маршруту потяг Одеса—Житомир) і не міг не помітити, що через кожні 5—15 метрів стояли ятки з тортами «Рошен» вартістю 320—160—80 гривень. «Прийнятна» ціна для бідного пенсіонера-вчителя! За старою звичкою, дуже хотів купити торт «Київський» (раніше чи то їхав до родичів, чи на футбол, чи до Юлі на з’їзд, чи до Печерського судилища — завжди купляв додому) та «Київського» за доступною ціною тепер не знайшов.

Тоді мітинг проводив Турчинов, автографи роздавала Королевська (маю), серед натовпу, крім Яценюка, снували, й інші нардепи з партії «Батьківщина», але торти ще були фірмові «Київські»... А потім деякі нардепи різко зрадили Юлі й частково «Батьківщині», здавши Крим РФ без єдиного пострілу, маючи морпіхів, спецназівців, танки, БМП, морську авіацію, старі кораблі-корита, катери-мисливці й повні склади набоїв. Лише кілька беззбройних курсантів-нахімовців героїчно заспівали Гімн України і відмовилися стати зрадниками. А військові очільники, призначені післямайданною владою, майже всі перейшли на бік загарбників... Ну нехай Яценюк скакав з місця на місце і не мав доступу до секретних даних про плани сусіда-недруга, але ж Турчинов очолював СБУ і добре знав про ворожі плани... І всіх ніби заціпило, всі бояться порушувати тему: хто ж першим здав Крим, залишивши на півострові війська РФ, а хто й чому остаточно? Нібито злодії з державної кишені витягли якихось 20 гривень. А газові сховища на місці Глібовського родовища, а бурові вишки Бойка, а Донузлавський ремонтний завод під скелею для ремонту підводних човнів! (До речі, начальником донузлавського гарні-зону на початку 1970-х був капітан першого рангу ананьївець Першин). А Кримський канал, Керченський і севастопольські ремонтні заводи, капіталокладення в сільське господарство у безводному Криму, а «Артек», «Масандра», хімічні заводи і т.д.!

Іноді здається, що за всіх відробляє один Гройсман, відсотків на 30—40. Якби тільки не його зверхність до нардепів: «Дайте йому 10—20 секунд, щоб закінчити виступ…» Дивно, але вимальовується диктаторська методика роботи Верховної Ради України. Якщо хочуть завалити потрібний людям закон, пан Гройсман заклопотано зникає в невідомому напрямку, а головний майданівець Парубій мужньо за-кликає депутатів, ніби шкідливих піонерів, до зали засідань ВР, ніби не розуміючи, що так задумано... Складається враження, що депутати не чують Кабмін, а Президент не чує нардепів, коли ті збирають підписи за відставку Гонтаревої, Яценюка, Шокіна. Ніби у нас держава диктатури...

Іноді, дивлячись на коаліційну комедію у ВР і трагедію у КМУ (з тарифами і таким же ростом цін), люди бояться ділитися своїми думками і планами навіть з Богом, щоб не стало гірше, а плачуть і сміються. Плачуть за убієнними Героями Небесної сотні, за Героями АТО і за своїми надіями, які влада вбиває вже після другого Майдану. Ющенко більшість терміну збагачувався вуликами та черепками і лише наприкінці царствія згадав про українців і державу. Втім, саме Ющенко дав необмежену владу Януковичу, бо відчув у ньому спорідненість розуму і дій. І що дивно, жоден злодій-президент не відповів перед Законом... Останній гарант спочатку багато наобіцяв перед виборами, а потім, перекрививши курс Майдану, різко пішов у наступ проти народу з тавтологічним гаслом: голосувати за українську Україну, оточивши себе вихідцями з Грузії, Латвії, Москви, Америки, викликаючи нерозуміння й осуд серед українців, роблячи стародавній наш народ меншоварті-сним.

У 1933-у моя покійна мати, Царство їй небесне, бо померла на Благовіщення, заспівала (з її слів) над покійними батьком, матір’ю та восьмимісячною донькою: «Україно моя хлібородная, іншим хліб віддала, а сама голодная». Здається, скоро й ми так заспіваємо, якщо уряд спровокує чергове підвищення цін на хліб, борошно, крупи, рис, цукор, олію... І це при рекордних врожаях зернових, здешевленні нафти!.. Про чай змусять забути, бо «Рошен» до чаю не по кишені.

Щоб обігріти хати, вирубують рукотворні ліси й лісосмуги, яким понад 60 років. І цим варварством диригує Кабмін. Усе це ми проходили в 1921—1922, 1932—1933, 1941—1945, 1946—1947 роках. Що дивно, ні міліція, ні прокуратура, ні ОДА, ні РДА, ні райрада не реагують на гучне ревіння бензопил у лісовому господарстві. На початку розвалу Союзу один лісівник прореагував, так його вбили...

Мільйони українців за 20 років через безнадію пішли у небуття. Нещодавно від інсульту померла 49-річна моя учениця Ірина, не ви-тримавши олігархічного правління і не бачачи свого майбутнього і майбутнього своїх дітей.

Невже це правда, що прем’єр Яценюк (зі слів нардепа Мирного по «112 каналу») вже відсвяткував свій перший мільярд?.. Скільки ж гривень субсидії на газ, світло й енергію отримав прем’єр при його малій зарплаті і майже 500 м2 площі однієї квартири? Нам багатьом ще не дали субсидій і при площі 30 м2...

Борис СОНЯШНИК.

м. Ананьїв.