Так було написано на одному з плакатів, з якими одесити зібралися біля пам’ятника Дюку на Приморському бульварі, щоб вшанувати другу річницю початку Майдану, який виріс у Революцію Гідності і тепер відзначається 21 листопада як державне свято.

Цей плакат якнайкраще передає той настрій, з яким присутні, ті, хто стояв на одеському Майдані з осені 2013-го по весну 2014-го, відзначають цей день. Про це говорили промовці з трибуни, про це говорили ті, хто їх слухав. Але у всіх була віра в те, що, яким би довгим і важким не був шлях до перемоги, Україна його пройде і приєднається як рівна до країн демократичної Європи.

На алеях Місячного парку, там, де висаджено 100 дерев у пам’ять Небесної Сотні, студенти художнього училища ім. М.Б. Грекова запалили понад 1100 лампадок.

На своїй сторінці у Фейсбуці активний учасник Євромайдану Володимир Калюжний до Дня Гідності та Свободи написав: «Ми завжди були і є оптимістами, тож щиро віримо в те, що цей день справді колись стане святом. Поки що це День болю, День гніву. А ще День сорому, сорому перед загиблими патріотами, адже ми, живі, не за-кінчили спільну справу…

Прокурори та судді, як і раніше, торгують Законом, політики та міністри разом з депутатами та генералами — державою, московські попи — людськими душами. Туристи та екскурсоводи «антимайдану» змінили маршрут і тепер курсують на урочисті заходи до Дня Гідності та Свободи... Вони зберегли посади й сидять у теплих кабінетах. Майданівці та патріоти — в окопах і бліндажах.

Та ми вже це проходили і не раз, тож вкотре говоримо собі: все тільки починається. Саме так — знову все тільки починається. Ми йдемо дорогою Гідності до Свободи України. Ми навчилися і можемо перемагати. Залишилося лише навчитися ту перемогу зберегти».