Французька преса зацікавилася винаходом київського авіаційного інженера Володимира Татаренка, який розробив капсулу, спроможну врятувати всіх пасажирів у випадку авіакатастрофи в повітрі, на злеті чи при приземленні.

Так, популярне регіональне видання Ouest-France надрукувало замітку про українську розробку у рубриці «Незвичайне за день».

«Кабіна літака, що відстрілюється у випадку аварії. Чи буде це зроблено в один прекрасний день? Гарне запитання! Український інженер Володимир Миколайович Татаренко провів три роки, працюючи над цим проектом: літак зі змінною кабіною, яка допомогла б у випадку надзвичайного стану у польоті м’яко приземлитися на землю і навіть на воду завдяки парашутам та надувному плотові», — пише французьке видання.

Ще одна перевага винаходу, крім порятунку екіпажу та пасажирів повітряного судна, зазначають французи, — скорочення часу для переміщення транзитних пасажирів: «Просте переміщення кабіни з одного літака на інший не потребує їх персональної висадки».

Слід зауважити, тільки-но професійне співтовариство Street FX Motorsport & Graphics поширило відео з демонстрацією цієї системи порятунку пасажирів при аварії літака (жовтень 2015-го), за місяць його переглянули мільйони осіб. До сьогодні — вже не один десяток мільйонів.

Автор винаходу — авіаційний інженер з Києва. Працюючи на Київському авіаційному заводі, Володимир Татаренко виїжджав у складі комісії на аварії різних повітряних суден. «Постійно бачачи ці жахи, знаючи статистику катастроф, я прийшов до деяких висновків. У людей неправильні враження про катастрофи, адже причина 80% з них — це людський фактор (екіпажу і тих, хто готує політ)», — цитує сайт ain.ua винахідника. Та при цьому конструктори літаків в усьому світі намагаються покращувати надійність самих літаків, а відтак людський фактор нікуди не зникає. Тож інженер вирішив знайти таке рішення, яке справлялося б з цією проблемою.

Як варіант вирішення цієї проблеми «антоновець» запропонував капсулу, яка кріпиться до фюзеляжу і може, за потреби, відокремитися від літака за лічені секунди.

Найближче до цієї ідеї підійшов російський «суперник» Татаренка — Гамід Халідов, який пропонував розробити капсули, що катапультуються, для кожного пасажира. Але для ефективності такої системи на евакуацію всіх пасажирів потрібно багато часу. Натомість концепт капсули з кріслами для пасажирів та екіпажу, запропонованої Татаренком, передбачає катапультування екіпажу з пасажирами за 2—3 секунди. Схема проста: з фюзеляжу літака, через задній люк, виштовхується маленький парашут, який витягує великий парашут, і вже той, у сою чергу, витягує саму капсулу. Щоправда, у цієї схеми є недолік: така капсула може бути встановлена тільки на тих моделях літака, в яких у хвостовій частині передбачене місце для люка, а відтак для Boeing або Airbus вона наразі не підходить.

Ця система детально описана в статті інженера в журналі «Винахідник і раціоналізатор» (2014, №1), там же наводяться креслення різних версій капсул.

Капсула кріпиться до фюзеляжу роз’ємними кріпленнями, всі з’єднання літака з капсулою (електричні, трубопровідні і т.д.) також можуть розмикатися (наприклад, силові кабелі — за допомогою рознімних муфт). Спускається вона на системі парашутів, може приводнювалися на надувний пліт або ж приземлятися на амортизуючу платформу.

Капсула летить зі швидкістю 8—9 м/с, у конструкції передбачений датчик, який визначає відстань до поверхні. Коли відстань скорочується, включаються порохові двигуни, вони гальмують контейнер — у результаті він приземлюється з нульовою швидкістю, зазначає винахідник.

Така капсула, яка може встановлюватися в серійні моделі літаків, — це перший етап винаходу. Другий — створення нових моделей літаків, оснащених цими капсулами. І якщо в першому випадку, коли капсула встановлюється в існуючу модель, літак стає важчим, то в другому його маса не зміниться.

Володимир Татаренко зауважує, що ідея такої рятувальної капсули виникла давно, але тільки відносно недавно з’явилися надлегкі і міцні матеріали, з яких її можна виробляти — вуглеволокно.

Інженер має чинні патенти на цей винахід. Загальний час, необ-хідний для реалізації першого етапу — близько чотирьох років: два — на розробку і випробування, ще півтора-два — на отримання сертифікатів льотної придатності ІКАО.

На жаль, поки що мало шансів, що цей рятівний винахід побачить світ. Як каже Володимир Татаренко, він звертався в Мінтранс, але там відповіли, що на цей проект нема грошей. Орієнтовна вартість першого етапу — капсули, яка може вбудовуватися у вже існуючі моделі літаків, — близько мільйона доларів.

«Я говорив з начальниками відділів ДКБ ім. Антонова, у них руки сверблять це зробити, вони кажуть: «Та ми б за два роки це розробили, Україна не просто здивувала б, а вразила б увесь світ». У них є квалі-фікація, технічна готовність, досвід. Але потрібні гроші, яких у ДКБ нема», — розповідає винахідник.

Володимир Татаренко спілкувався і з компаніями-перевізниками, але їм невигідна така система, адже через капсули в літаку крісел стає на один ряд менше, тобто на рейс можна продати менше квитків. Літак стає важчим, відтак зростає витрата палива. «Я у них питав: ну нехай буде квиток на 30% дорожчим — на якому літаку ви відправите сім’ю і самі полетите — на звичайному чи на такому, з якого можна гарантовано врятуватися? Але мені відповідали, що у них зараз нема проблем з безпекою», — каже інженер. Хоча, судячи з тисяч коментарів на Facebook, багато пасажирів хотіли б, щоб у літаках така система евакуації існувала.

Довідково. Володимир Татаренко народився в Сибіру, під Красноярськом. Після навчання на факультеті літакобудування в ІрДТУ, якийсь час працював в Іркутську. Потім його розподілили на Київський авіаційний завод, де він був начальником механоскладального цеху, а після — провідним інженером Науково-дослідного інституту авіаційних технологій, захистив дисертацію в КПІ. Він — автор близько 100 патентів і кількох книг, що стосуються літакобудування, лауреат багатьох премій, зокрема — державної премії Української РСР в галузі науки і техніки за участь у створенні Ан-225 «Мрія».