Останні роки проблема Крижанівки не сходить зі сторінок газет та інтернет-видань. Щороку море, забираючи у села кілька метрів суходолу, загрожувало поглинути цілу вулицю Приморську.

У 2011 році, після зміни місцевої влади, сільрада вирішила створювати берегозміцнювальні споруди. І вже наступного року побудували буну – аналог природного мису, який захищатиме крутий схил від моря. Також зробили контрбанкет – земельний насип біля схилу, для посилення його стійкості. Крім того, було передбачено й насипання піщаного пляжу. Проект був розроблений і затверджений сільрадою. Його вартість оцінювалася в 19,5 мільйона гривень. Було освоєно 10 млн. Залишилося профінансувати ще 9,5 млн грн для подальшого впорядкування. Проте до цього справа не дійшла: свої корективи внесла криза.

Тим часом навколо споруд виникли суперечки: хтось переконував, що буна не потрібна і завдає шкоди, а хтось почав вивчати, чи справді вона коштує витрачених міль­йонів. Суперечки привели до суду.

Але в усій цій справі найголовнішим чинником залишаються люди, які не перестали потерпати за свої будинки. Що принесла їм буна і як змінила їхнє життя? Щоб з’ясувати, йду спілкуватися з мешканцями.

– Ох, дитино, щоб нам цього не насипали, ми були би вже там, унизу, – висловлює свою думку Микола Комков.

Над 22-метровою прірвою повисло 45 будинків. Мешканці розповіли, що просто не могли спокійно спати, мовби в будинку на піску, який ось-ось хвиля потягне за собою в море. Але нині вони відчувають себе захищеними, і тепер їм більше підходить вислів «мій дім – моя фортеця».

– Раніше було дуже страшно. Ми такий шторм витримали! – лише завдяки укріпленню. Стільки сільських голів було, ніхто нічого не робив. Всі тільки крали, – говорить Петро Петрович Іванцов. – Я тут живу понад 50 років, багато бачив. От кажуть, що через буну водорості з’явилися. Вважаю, що то неправда, вони з’являлися тут і раніше час від часу. Менше каналізацію треба тути виводити. Водорості, як відомо, дуже люблять органіку, що міститься у стоках. А то шукають крайнього, буна їм винна. Я вважаю, її взагалі ще подовжити треба. Завдяки їй і пісок почало намивати.

– Зверху так не видно, а коли йдеш униз, то просто страшно підняти голову вгору, на якій волосинці ми висіли, – ділиться враженнями Людмила Петрівна Кожухар.

Радіють люди вже понад три роки, але при цьому хочеться більшого. То й говорять про необхідність благоустрою.

Витримали перевірку часом і пройшли іспит штормом, схил вдалося стабілізувати, зсуви припинилися, пісок накопичується природним шляхом. Як розповів заступник Крижанівського сільського голови Олексій Мельник, у планах подальший розвиток – упорядкування схилів, саджання дерев, облаштування освітлення. Кошторисна вартість робіт складає майже 22 мільйони гривень. Фінансування проводиться з місцевого бюджету. Сільська рада поновила документацію й навіть провела тендер.

Люди, яким загрожував обвал, задоволені, встигли оцінити споруди. Може, треба зважити на те, як би було без них, – і який результат дало спорудження буни? Але тривожні розмови чомусь не припиняються. І неможливо позбутися враження, що є інші зацікавлені сторони справи, крім мешканців, які перебувають під безпосередньою загрозою. Мотив? Як кажуть, на цьому клаптику землі перетнулися інтереси бізнесу та людей. Адже надто вигідна тут ділянка…