Висловлювання рядових народних депутатів зазвичай не привертають до себе багато уваги. У потоці новин вони губляться упродовж кількох днів. Але немає правил без винятків. Інтерв’ю, про яке йдеться, згадувати і коментувати будуть довго.

Три кроки в нікуди

У політиці нема місця для подвигу, а герої найчастіше безпорадні. Це зайвий раз довела Надія Савченко. 7 червня, перебуваючи в зоні АТО поблизу лінії фронту, вона по телефону в прямому ефірі дала інтерв’ю ведучому програми «Ранок з Матвієм Ганапольським» на «Радіо-Ера». Журналіст буквально ахнув, коли з вуст Савченко почув про можливість прямих переговорів з ватажками терористів. Причому мова йшла не тільки про обмін полонених. Савченко говорила про три кроки, які слід зробити, «щоб Донбас повернувся».

Якщо Герой України Надія Савченко, за її ж словами, збирається вчитися політиці, то інтерв’ю на «Ері» — яскравий зразок того, чого політику говорити не варто. Але слово не горобець. Воно вилетіло, і доводиться з ним розбиратися.

Перший крок — продовження санкцій проти Росії — заперечень не викликає. Без продовження санкцій не тільки Донбас не повернеш, а й Україну втратити можна.

Проте другий крок — «вийти на прямий зв’язок без Мінських угод з «ЛНР» і «ДНР», без третьої і четвертої сторін» — викликає масу запитань. І суперечить політиці, яку українська держава (не Президент Порошенко, а саме Україна) провадить із самого початку російської агресії вже більше двох років, не визнаючи маріонеток Кремля на офіційному рівні стороною переговорів.

Про третій крок (посміхнутися один одному — і все вдасться) важко говорити без гіркоти. «Друзі» разом з «братами» вбили близько десяти тисяч наших співвітчизників і більше двадцяти тисяч скалічили. Вони продовжують калічити і вбивати досі. Той, хто з убивцями обмінюється посмішками під час війни, мені здається, не цілком адекватний як людина. А як політик — не заслуговує довіри.

Савченко свої миролюбні ініціативи виправдовує наміром визволити захоплених терористами заручників. Але з «народних республік» щодо обміну полоненими останнім часом не прозвучало нічого конкретного, крім вимог пов’язати такий обмін з амністією, яка виходить за рамки закону, тих, хто зі зброєю в руках захоплював владу на Донбасі.

Готовність народного депутата і Героя України піти на прямі переговори викликала у терористів хвилю схвалення та ентузіазму. Але хто сказав, що ватажки «народних республік» зважать на прохання Савченко (яка для них «фашист» і «каратель») і в питанні звільнення заручників підуть на поступки без команди Кремля? І з ким в цьому випадку треба вести прямі переговори?

Під час короткого інтерв’ю з Ганапольським Надія Савченко висловила багато спірних речей, але безперечним було визнання, що її «позиція відрізняється від курсу нашої влади». Й очікуються кон-флікти. Поки що вони не оформилися у зіткнення, але з цим затримки не буде. І перший дзвінок пролунав, коли у Верховній Раді Савченко відмовилася голосувати за зміну Конституції в частині правосуддя.

Гол у свої ворота

Перший дзвінок був слабким тому, що голосів «за» вистачало, а деякі аргументи Савченко (наприклад, про те, що кільце від гранати не можна зайвий раз смикати) були конкретні і справедливі. Але Президент Порошенко опозиційний виступ запам’ятав. І з виховною метою запросив народного депутата та делегата України в Парламентській Асамблеї Ради Європи на зустріч напередодні сесії ПАРЄ.

Ця сесія відкриється 20 червня у Страсбурзі. На ній очікується обговорення доповіді «Політичні наслідки кризи в Україні» та прийняття низки резолюцій щодо українського питання. Причому майже в той же час у Брюсселі буде розглянуто питання про продовження Євросоюзом економічних санкцій проти Росії у зв’язку з невиконанням нею Мінських угод.

Проблема санкцій у зв’язку з порушенням прав людини на окупованих територіях України, очевидно, прозвучить на засіданні сесії ПАРЄ. І тут багато залежить від роботи української делегації, завдання якої — продемонструвати єдність усіх політичних сил у країні щодо російської агресії та запропонувати сесії Асамблеї варіанти вирішення гуманітарних проблем.

Єдність лав в українській делегації порушують, зазвичай, делегати від Опозиційного блоку, але тепер загальний стрій здатна розладнати і Савченко. Причому її примирлива позиція щодо «ЛНР/ДНР» серед деяких делегатів з країн Європи знайде відгук. І завадить прийняти рішення, які засуджують агресію Росії.

Більше того, ідею про проведення прямих переговорів української влади з терористами обов’язково підхопить і розвине кремлівське керівництво. Воно від самого початку відстоювало подібну точку зору в нормандській четвірці і в Тристоронній контактній групі, стверджувало, що в нашій країні йде громадянська війна, а Росія не є стороною внутрішньоукраїнського конфлікту.

Останнім часом зусилля російської дипломатії і пропаганди почали приносити результати. Сенат французького парламенту закликав Євросоюз пом’якшити економічні санкції щодо Росії. Євросоюз збирається зняти обмеження на контакти своїх чиновників з представниками Державної думи та уряду Російської Федерації на території ЄС. А глава Єврокомісії Жан-Клод Юнкер і прем’єр-міністр Італії Маттео Ренці мають намір відвідати міжнародний економічний форум у Петербурзі, який європейські лідери бойкотували впродовж двох попередніх років.

У такому контексті інтерв’ю Савченко «Ері» виглядає як гол у ворота своєї держави. А зважаючи на особливості характеру гравця, не можна бути впевненим, що такий гол останній. Хоча Надія постійно підкреслює, що є членом команди фракції «Батьківщина» і дотримуватиметься правила командної гри, слід ще раз нагадати, що за реформу правосуддя разом з фракцією вона не голосувала.

Описуючи «виховну» розмову з Петром Порошенком 8 червня, Надія Савченко уникала різких оці-нок. Але очевидно, що в одній команді з нинішньою українською владою вона буде грати, коли захоче, і в ту гру, на яку сама погодиться. Для героя це нормально. Для політика — кінець кар’єри.