Мистецтво мало кого лишає байдужим. Під його впливом ми здатні замислитись над тим, про що раніше ніколи не думали, відчути те, чого досі ніколи не відчували. У кожної людини будуть унікальні враження від зустрічі зі справжнім твором мистецтва.

Як уже повідомлялося, 19 травня в Одеському художньому музеї було розгорнуто виставку «Генотип вольності» всесвітньо відомого українського художника Івана Марчука. Митець привіз до Південної Пальміри близько сотні своїх картин. Варто зазначити, що більшість полотен із колекції майстра виставлялися в Європі. Їх протягом п'яти останніх років мали змогу бачити громадяни Німеччини, Литви, Польщі. А з початку цього року експозиція вже встигла побувати в Києві, Львові, Тернополі.

Враження від виставки – неоднорідні. Одні картини мовби розливаються барвистими плямами, не даючи змоги зосередитися. Інші – приковують до себе погляд, змушуючи вдивлятися в кожну деталь. Химерні портрети лякають до мурашок по спині. А пейзажі, навпаки, викликають відчуття затишку, умиротворення, спокою. Як на мене, подібне емоційне розмаїття зустрічається вкрай рідко. Принаймні на одній виставці від одного автора.

Серед одеських відвідувачів художнього музею було чимало людей як похилого віку, так і молодих. Не секрет, що вподобання двох вікових категорій перетинаються рідко. Хоча, хто знає... Можливо, проблема «батьків і дітей» вкрай перебільшена. А може, справжнє мистецтво просто знаходиться поза часовими рамками?