У розпал спекотного літа сільських жителів рятують річки, які традиційно є найкращим місцем для відпочинку. Звісно, морське узбережжя вабить багатьох, але потрапити на причорноморські пляжі вдається одиницям. Причина банальна – безгрошів’я, та ще й нагальної роботи по господарству вдосталь: заготівля кормів для худоби, збір ягід, підоспілих кабачків та огірочків. Запаси на зиму потрібно ж заготовляти.

Кодима і Тилігул з їхніми стихійними пляжами (бо офіційних катма) залишаються тими рятівними береговими оазисами, де прості люди знаходять і місце під сонцем, і прохолоду. Для купання пристосовується будь-яка частина суші, вільна від прибережної рослинності. Лежаком стає кожен незайнятий відпочивальниками метр берега.

Пляжі вздовж мальовничої річки Кодими, хоча й дикі, можна на пальцях перелічити. Особливо привабливим для місцевих і «дикунів» з райцентру та віддалених від водної артерії сіл є дивовижна місцина на правому березі річки, на межі сіл Гвоздавка-Друга і Ясенове-Друге. Віднедавна тут отаборилися місцеві рибалки, які навесні спільними зусиллями зарибнили Кодиму мальком коропа, білого амура і товстолобика. У старенькому автобусі вони влаштували свій цілодобовий охоронний пункт від браконьєрів. На березі припнуті моторка і дерев’яний човен. Облаштували і вбиральню. Довгоногий бусол, який прибився до рибалок, став неофіційним символом цього пляжу. Червонодзьоба птаха пильно стежить за тими, хто купається, особливо за дітьми. А їх у воді бовтається багатенько. Неофіційну рятувальну місію виконують і рибалки, які також розважають дітей катанням на моторці.

У купальний сезон наплив охочих охолодитися у кришталево чистих кодимських водах, які вже добрий десяток років не забруднюються нечистотами з молочнотоварних ферм (тваринництво кануло в лету), триває з самісінького ранку до пізнього вечора.

Дещо проблематично з купанням у жителів притилігульських сіл. Досить колоритну картину купання людей і корів можна спостерігати щообіду в акваторії річки Тилігул, на мосту, що з’єднує Троїцьке та Малу Василівку. Тут річечку, замулену і зарослу очеретом, облюбували діти й молодь, а чималеньке стадо круторогих пастухи приганяють на водопій та обіднє доїння. Тварини, як і люди, не звертають одне на одного увагу, насолоджуються купанням. Іноді ідилію порушують юнаки-екстремали, які сміливо впірнають із мосту в воду, попри невелику глибину – півтора-два метра…

Старожили пригадують, що колись біля річок були добре облаштовані пляжі. Дітки могли не лише плавати, але й цікаво проводити час на березі. Нині ж тієї розкоші вже немає. Кожен стелить ковдру чи килимок там, де є кілька вільних метрів суші. Відсутність благоустрою, рятувальників та присутність побутового сміття, на превеликий жаль, сприймається людьми як належне. Щоправда, сумлінніші краяни інколи гуртуються, щоб прибрати береги від різного непотребу.