ЧОТИРИ РОКИ БЕЗ ОЦІНОК І СУЧАСНІ ПИСЬМЕННИКИ ЗАМІСТЬ РАДЯНСЬКИХ

Із 1 вересня цього року вчитися будемо по-новому. Міністерство освіти взялося за оновлення та розвантаження програми початкової школи. Проект реформи ґрунтувався на великому онлайн-обговоренні на відкритій платформі EdEra, де були виставлені чинні програми і де всі бажаючі, авторизувавшись, залишали коментарі та пропозиції. Зареєструвалися понад 4000 унікальних користувачів, переважно — вчителі-практики, які залишили понад 8000 коментарів.

Саме на основі цих пропозицій модератори проекту внесли зміни, й оновлені програми були виставлені на повторне публічне обговорення. Залучили до процесу і наукових консультантів Національної академії педагогічних наук.

Принципові

нововведення

Без оцінок. Із цього навчального року, як і в більшості країн Європи, молодші школярі повертатимуться з уроків без оцінок у щоденнику. Таке рішення прийняли, аби дітей не порівнювали між собою, а вчителі не те щоб не мали «улюбленців» (таке навряд чи можливо й потрібно), а щоб ця прихильність не підкріплювалася ще й цифрою. Як альтернативу вчителеві пропонують оцінювати здібності учнів на словах, скажімо, «добре», «молодець» чи «відмінно». Оцінювати учнів за 12-бальною шкалою почнуть з 5-го класу, а щоб підготувати їх морально до цього, вже в 3—4-у класах вчителі орієнтовно називатимуть оцінку, яку виставили б за певне завдання.

Самостійність учителя. Скажемо чесно: не всі вчителі оцінили нововведення «без оцінок», але чим вони справді задоволені — це тим, що тепер самостійно визначатимуть кількість годин, необхідних для вивчення певної теми.

Домашні завдання забиратимуть менше часу і сил. У МОН вирішили, звичайно, не повністю відмінити, але зменшити обсяги домашніх завдань. Це — на радість і дітям, і батькам, які теж разом з ними «вчаться».

З олівцями, але без червоної ручки. Дітям, нарешті, дозволять писати олівцями, а не обов’язково пером чи кулькою, аби вони могли легко стерти помилки. Вчителі вже не використовуватимуть червоне чорнило: мабуть, щоб не травмувати дітей і батьків.

Зміни у програмах

з предметів

Українська мова

Раніше діти складали речення за малюнком у підручнику з обмеженою кількістю слів, що вбивало всякий потяг до творчості. А тепер складатимуть речення довільно.

Звукові схеми складних слів, наприклад, «ящірка», вирішили подавати у 3-у класі, а в першому залишити лише прості.

Замість написання тексту-роздуму, тексту-міркування чи тексту-розповіді, які мають чітку структуру, вводиться новий тип мовлення — есе, аби дітям було лег-ше висловлювати власні думки.

Деякі заскладні теми, як-от «Правопис особових закінчень дієслів», перенесли у старші класи.

Літературне читання

З програми вилучили вивчення творів 49 радянських письменників (яких саме, поки що не вдалося з’ясувати), натомість наповнили навчальну програму дисципліни іменами сучасних авторів — Мар’яни Савки, Наталки Поклад, Лесі Ворониної, Зірки Мензатюк, Сергія Гридіна, Андрія Куркова, Катерини Штанко тощо.

Дітей навчатимуть аналізувати вчинок дійової особи без поділу на «хороший-поганий».

Навичку читання тепер не перевірятимуть за кількістю прочитаних слів на хвилину, адже це не дає дітям зрозуміти зміст прочитаного. Акцент робитиметься на якості читання — тобто на виразності та розумінні прочитаного. Наприклад, учень/учениця 4-го класу читає вголос свідомо, правильно, виразно і з дотриманням основних норм літературної вимови та мовчки (усвідомлено) в оптимальному для розуміння темпі.

Математика

Перші в житті літні канікули дітям запам’ятовувалися одним — зубрінням таблички множення. За оновленою програмою вони вчитимуть табличку множення у другому семестрі 2-го класу і лише до 5, а від 6—9 учні 2-го класу зможуть в обчисленнях користуватися таблицями. А вже у 3-у класі школярі мусять навчитися рахувати без допо-міжних матеріалів.

Першокласників не змушуватимуть завчати напам’ять таблиці додавання і віднімання в межах 10, а учнів 2-го класу — в межах 20.

Іноземні мови

При вивченні іноземних мов основним буде усне мовлення, вміння вести діалог, а не читання й письмо. Останнє діти почнуть вивчати у другому семестрі 1-го класу.

У чому різниця між простими минулим і майбутнім часами, наприклад в англійській, — дітям пояснять аж у 4-у класі.

А що таке Present Perfect (теперішній час доконаного виду) школярі дізнаються вже у старшій школі.

І взагалі, вивчати мови має стати цікавіше, бо вчителі іноземної подаватимуть нові знання школярам за допомогою пісень, віршів і відеоматеріалів. Тобто нарешті українці почнуть просто говорити англійською, як це вміють робити мільярди людей різних рас на всіх континентах.

Природознавство

Замість десяти проектів (це коли дитина має готувати, а для цього — невідомо де шукати інформацію, наприклад, про рідкісну тварину), відтепер у перший рік навчання готуватимуть два проекти і по чотири — у наступних класах.

Чимало тем з природознавства, інформація про які є за-складною і не відповідає віку, як-от «Опріснення води» чи «Встановлення джерел забруднення повітря», вилучать з програми початкової школи і вивчатимуть у курсі географії у старшій школі.

Фізкультура

Нарешті обіцяють відмовитися від військових команд на зразок «Клас, струнко!» чи «Рівняйсь!».

На фізкультурі відтепер замість конкретних спортивних дисциплін, скажімо лижного бігу, буде більше вправ з оздоровчої гімнастики та релаксації, а також більше рухливих ігор, таких як бадмінтон чи фрізбі (кидання пластмасового диску двома чи більше гравцями із рук в руки так, щоб диск не торкнувся землі).

Методисти

не такі швидкі...

Звичайно, добре, що з оновленням програми не затягували, але ж хотілося б, аби і методисти поспішили, бо запровадження таких змін, видача конкретних рекомендацій учителям на місцях перш за все лягає на їхні плечі. Саме вони спілкуватимуться з вчителями, які вже мали б отримати методички. Але тут є серйозна проблема. «Укрінформу» стало відомо: у багатьох школах, віддалених від Києва та обласних центрів, учителі отримають рекомендації, як працювати в нових умовах, лише наприкінці серпня. А вони, до речі, вже підготували календарне планування ще за старою програмою. Виходить, аби підготуватися до нового навчального року, у них залишаться лічені дні.

Чому йдемо

на реформу?

Керівник спільного проекту МОН та EdEra Іванна Коберник нагадала, що коли 2011-го тодішній міністр освіти Табачник вирішив зробити середню школу із 12-річної 11-річною, то значне ущільнення програми відбулося саме за рахунок початкової школи. Весь цей час учителі, батьки і діти скаржилися, що «програма-2011» перевантажена, не відповідає фізичним і психологічним особливостям 6—10-літніх школяриків, у них невиправдано збільшилася кількість домашніх завдань. Тодішнє керівництво МОН до них не дослухалося.

Іванна Коберник наголошує, що програми оновлені в межах чинного Державного стандарту, тому вимоги до якості освіти збережені і навіть розширені. Оновлені програми дають можливість досягати результатів навчання не шляхом механічного зубріння, а більш цікавими і прийнятними методами для дітей початкової школи. Адже багато учнів втрачали інтерес до навчання ще з перших класів.

А ще через навантаження у дітей погіршувалося здоров’я. Це також одна з причин, чому вирішили розвантажити шкільну програму. Учасники проекту керувалися аналітичними матеріалами МОЗ та Інституту гігієни й медичної екології ім. Марзєєва НАМН України. За даними статистичної звітності МОЗ, за останні 7 років захворюваність дітей віком від 7 до 14 років зросла на 20 з лишнім відсотків. А реальна картина ще гірша за офіційну статистику. Дані МОЗ та Інституту Марзєєва свідчать, що є пряма залежність між погіршенням здоров’я дітей, зниженням їхньої фізичної активності та збільшенням кількості уроків і навантаженням у школах, яке не відповідає ні санітарним нормам, ні здоровому глузду.

Зубрії чи нобелівські лауреати?

Розробники оновленої програми розповідають, що керувалися європейськими рекомендаці-ями, затвердженими Європарламентом і Радою ЄС щодо ключових компетенцій, необхідних для навчання впродовж життя. Проте не всі вчителі початкових класів згодні з тим, що програму слід розвантажувати. Скажімо, вчителька з 30-річним стажем Наталя Григоренко із Чернігівської області вважає, що не можна просто «гратися» упродовж чотирьох років.

Знаходяться і батьки-скептики. Один з них, наш колега, журналіст Юрій Сандул, зауважує: а хіба можливе навчання і розвиток особистості без докладання зусиль, без «ходіння по муках»? Ну, тут, мабуть, варто посперечатися: звичайно, неможливе — для дорослої людини чи для учня старших класів, який це вже усвідомлює. Але дитині, яка тепер іде не в сім, а в шість чи навіть у п’ять років у перший клас, це зрозуміти важко. Так само, як важко їй зрозуміти у першому класі, приміром, тему з природознавства «Уявлення про пісок і глину як гірські породи», «Нагрівання та охолодження повітря над сушею та водною поверхнею» чи «Способи видобування гірських порід».

І ще. Розвинені країни Європи, США, Канада, Японія уже пройшли шлях реформування освіти. У нас це було модно критикувати, порівнюючи з «радянською» системою: мовляв, «там» діти у школі роками байдики б’ють, а коли наш школярик до них потрапляє, то він одразу стає першим учнем, на голову вищим за рівнем знань від решти. Може, й так. Але освіта — це те, передусім, якою людина виходить зі школи у великий світ, чого вона досягає після того, як навчання закінчилося. А тепер — запитання: то ж скільки Україна має власних нобелівських лауреатів, видатних науковців чи світових митців, котрі є інтелектуальним фундаментом економічної потуги і соці-альної доступності, як у згаданих США, Японії, тих же країнах Європи чи в Канаді? Мабуть, все ж таки треба дивитися на плоди освіти, а не на способи її отримання, тим паче застарілі.

Україна тільки стає на цей шлях і, звичайно, багатьом буде трохи незвично бачити, що їхні діти й онуки вчитимуться інакше, ніж усі попередні покоління — без оцінок у щоденниках чи зубріння влітку таблички множення. Але ж треба не забувати: школа — це лише інструмент, хоча й найважливіший, стимул, джерело, заохочення, а Людиною людина стає сама.