Той, хто економить на школах, будуватиме тюрми.

Отто фон БІСМАРК.

1 вересня 2016 року було найсумнішим днем за всі часи існування Долинівки, Маразліївки, Великомар’янівки та Олексіївки. У цих селах новоствореної Маразліївської громади Білгород-Дністровського району ліквідували школи. Смуток, жаль, сльози на очах — усе це переповнювало місцевий люд у світлий День знань. Тоді, коли в інших містах та селах України раділи й святкували, тут панували біль, розпач, порожнеча. Автобус забрав учнів з рідних шкіл і повіз розбитими дорогами в іншу, так звану опорну…

Такого тут ще ніколи не було: ні під час проживання німців, ні під час господарювання румунів, на за радянської влади, ні за часів самостійної України. 25-й, ювілейний, рік незалежності для чотирьох шкіл громади взагалі став фатальним — їх ліквідували!

Більше півроку члени громади намагалися зробити все, щоб зберегти освітні осередки у селах, бо це єдине і найдорожче, що залишилося в них. Писали листи до Верховної Ради, Президента, Міністерства освіти і науки, начальника департаменту освіти і науки облдержадміністрації, начальника відділу освіти Білгород-Дністровської райдержадміністрації О.Б. Самосудової-Грозової, голови Білгород-Дністровської районної ради В.В. Лобанова, голови РДА М.І. Тітарчука, народного депутата Верховної Ради В.Д. Барвіненка, голови Одеської ОДА М.Н. Саакашвілі, представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини тощо. З Києва листи переадресовували в Одесу, а звідти приходили майже однакові відповіді: школи не закривають, а реорганізовують, сільська рада має на те повноваження. Жодного чиновника не зацікавили проблеми, про які йшлося у листах: поганий стан доріг, велика відстань між селами, хворі діти, які не переносять перевезень, неоснащеність опорної школи, незакуплені автобуси. Жоден не приїхав і не подивився 1 вересня в очі учням, батькам, вчителям та не байдужим до життя шкіл місцевим жителям.

За день до 1 вересня батьків Долинівки поставили перед фактом: Долинівська школа I—II ступеня ліквідована, ваша дитина навчатиметься в Широківському НВК I—III ступенів. Такі ж листівки отримали й батьки з інших сіл громади.

Чимало батьків, вчителів до цього дня блокували сесії, де намагалися порушити питання закриття шкіл. Але про одну сесію, 15 липня, мало хто знав. Голова громади О.О. Чумак з депутатами, заховавшись від людей в іншому селі, у незапланований час зробили своє. Нехтуючи думкою більшості, проголосували за опорний заклад, тим самим понизивши ступені всіх інших шкіл громади.

Акція-протест (9 серпня), розмова з представниками департаменту освіти на телепередачі «Вечірня Одеса» (22 серпня), зустрічі з директором Офісу реформ в Одеській області Ю.Б. Молодожен (23 травня, 29 серпня), статті в газетах «Чорноморські новини», «Обозрение плюс» щоразу підкреслювали безліч проблем, пов’язаних зі школами, але, на жаль, помічати їх не хотіли.

Засмучені батьки, безробітні вчителі, спорожнілі школи — ось такі враження від 1 вересня 2016 року у більшості членів Мараз-ліївської громади. Лише дехто, як скажімо, С.Х. Рошкан (колишній начальник ДАІ, який усіх, хто відстоює школу у селі, залякує СБУ, прокуратурою) та Б.П. Юрескул (землевласник), чомусь дуже раділи закриттю навчальних закладів.

З екранів телевізора щодня чуємо про якісну освіту в опорних школах, матеріальне забезпечення класів, оснащення кабінетів. Але для такої реформи потрібна добра підготовка. Насправді за перший тиждень навчання наших учнів у Широківському НВК побачили зовсім інше: лише 9 комп’ютерів, діти сидять по троє за партами (причому парти і книги з ліквідованих шкіл уже зникли). Про оснащеність кабінетів взагалі не йдеться.

А те, що руйнування середньої та старшої шкіл веде до знищення й початкової у цих селах, то це добре видно вже сьогодні. Так, у Великомар’янівці нема вже 4-го класу (дітей возять тим же автобусом, що й старшокласників, в опорну школу). Хоча й міністр освіти і науки Л.М. Гриневич запевняла, що учні початкових класів навчатимуться тільки за місцем проживання. А в Долинівці взагалі хочуть перевести початкові класи у дитсадок, який більше 20 років не працював. І це тоді, коли в місцевій школі налагоджена система опалення, красиво, затишно. Та, мабуть, на будівлі шкіл у сільської ради свої плани.

Хто ж відповість за руйнування сільських шкіл? Про проблему в Маразліївській громаді знають багато чиновників, але їм зручно закрити очі й затишно сидіти в своїх кріслах, не переймаючись, що десь страждатимуть діти.

Білгород-Дністровський район.

с. Долинівка.