Дати живу картинку людських турбот і надій – то треба розуму й серця. А робити це не раз, не два, а з тижня в тиждень протягом років на вісьмох сторінках, на матеріалі лише одного району, силами невеличкого колективу – то ще і стоїчного терпіння й титанічної працездатності. Ми можемо тільки здогадуватися, якими ще талантами обдарувала доля цю газетярську бригаду, але напевне знаємо, що такі сили може дати лише любов – та закоханість у рідний край і його людей, яка дозволяє уникнути як холодної «об’єктивності», так і сентиментальної імітації, і щирим простим голосом розповісти про земляків так, щоб не залишити читачеві жодного шансу зоставатися байдужим. Лише дещиця і лише з одного-єдиного номера Іванівської районної газети «Степові зорі» зараз забере такий шанс і у нас.

***

– Дорогі наші воїни, вітаємо вас зі святом захисника України. Дякуємо всім вам за мирне небо над нашими домівками, дякуємо, що стали справжніми героями у цей болючий час, дякуємо за те, що жертвуєте найдорожчим – життям заради нас і України, – з такими щирими і теплими словами 14 жовтня учні Петрівської ЗОШ І-ІІІ ст. № 2 зверталися до пацієнтів Одеського військового госпіталю, який відвідали з учительками Іриною Іванівною Скринник та Тетяною Андріївною Шишковою (на знімку).

Всі учні готувалися до поїздки, написали листи-вітання воїнам, зробили обереги, намалювали малюнки, замовили гарні торти, купили багато фруктів і великі букети живих квітів, із якими допоміг завгосп Олександр Станіславович Баранівський. Зібрали кошти на осінньому ярмарку, який організувала педагог-організатор Світлана Миколаївна Брикуля разом із батьками та класними керівниками.

У госпіталі сліз не ховали ані гості, ані наші поранені захисники, – таке було взаємне порозуміння і співпереживання. Було все гарно, урочисто, від душі. Мужні, сильні чоловіки по-особливому, розчулено, зі вдячністю приймали подарунки та вітання.

День захисника України – це наше свято, одне з найдостойніших, справжніх свят. Тож будьмо його гідні, не забуваймо, що ми люди, що ми живемо в Україні, під українським небом, їмо український хліб і завдяки нашим воїнам не шукаємо пристановища в інших країнах. Не забувайте дякувати нашим захисникам. Отим простим сільським хлопцям, часто дуже й дуже молодим, і старшим. Багатьох із них уже немає серед нас, не забувайте: вони віддали життя за кожного з нас. Нам невідомі їхні імена. Хто їх чекає? Хто за ними плаче? Нам невідомі їхні мрії й здобутки, всі їхні рани. Всі слова прощання… Не забувайте про це. Не забувайте дякувати всім живим кожного дня. Коли випадає будь-яка нагода. Вони живуть у кожному селі, місті чи селищі, поруч із нами. Вірю, що слова «Слава Україні – героям слава» будуть не лише гаслом, а частинкою душі кожного з нас.