На передовій, у зоні АТО, трапляється чимало складних позаштатних ситуацій. Але цей досвід стає у пригоді майбутнім офіцерам.

Нещодавно до ремонтно-відновлювального батальйону 28-ї окремої механізованої бригади прибули на практику третьокурсники факультету військової підготовки Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут». Здобуті в аудиторіях знання хлопці закріплювали практичним обслуговуванням бронетехніки в бойових умовах.

Цього разу у військовому «автошпиталі», на щастя, «поранених» і «тяжко хворих» не було. Але роботи не бракувало. В рембаті готували техніку до осінньо-зимового періоду. На обличчях курсантів – зваженість і зосередженість. Вони розуміють, що від надійності техніки в бою залежить життя людей.

Молодшого сержанта Олексія Навроць­кого захоплюють міць і сила бойових машин. Саме це й стало основним мотивом у виборі професії. Інший практикант, сержант Олексій Індик, зацікавлений перспективами військової професії. А курсанта Андрія Мафтея у військовій службі приваблює активний спосіб життя та повсякденна фізична підготовка.

Неподалік від курсантів-харків’ян на авторемонтному майданчику згуртувалися курсанти факультету підготовки спе­ціалістів матеріально-технічного забезпе­чення Одеської Військової академії. Під наглядом вимогливого й досвідченого наставника – старшого прапорщика Дмитра Хіврича – вони теж готують автотехніку до зими: замінюють охолоджувальну рідину в радіаторах, перевіряють автономну систему підігріву двигуна тощо.

Курсант Вадим Шевцов вважає автомобільну справу найперспективнішою, – адже ця техніка є в усіх родах військ. А відтак, на його переконання, автомобіліст ніколи не залишиться незатребуваним. Курсанта Максима Макаревича у військовій професії привабило гартування характеру, виправка та напрацювання лідерських якостей. Старшого групи одеських курсантів молодшого сержанта Владислава Приступу, що вихований в офіцерській сім’ї, до військової служби спонукав передусім поклик продовжити батьківські традиції. Але й перспектива отримання двох дипломів – цивільного та військового водночас – була не на останньому місці.

Техніка не звикла простоювати в ремонтно-відновлювальному батальйоні бригади, тож курсанти поспішають до автівок. Але ще встигають попозувати для світлин на згадку.