Він прийшов у полк «Азов», щоб воювати за свободу своєї країни, безпеку її громадян. Ним керують справді великі цілі та ідеали.

Мак Тавіш – двадцятирічний одесит, який відчуває справедливість і багато чого не розуміє тепер, на короткий час повертаючись до цивільного життя під час відпусток. Чому в політику можуть втручатися ті ж люди, що мали владу при фактично антиукраїнському режимі? Чому досі поширене хабарництво?.. І все це в той час, коли він і такі ж молоді хлопці готові пожертвувати життям, аби змінити країну, звільнити її від тягарів минулого.

Мак Тавіш обрав собі псевдо одного з героїв комп’ютерних ігор. Та тепер у його житті все по-справжньому. Починався шлях воїна для нього з одеського Майдану та самоорганізації одеської молоді на імпровізовані вишколи. Там, на природі, хлопці влаштовували собі тренування, аби бути готовими захищати рідне місто, якщо наступить така потреба.

З початком війни його товариші по вишколах не лишилися осторонь і він сам прийняв для себе рішення та обрав шлях – полк «Азов». Хоча батьки не одразу дізналися про те, де саме перебуває їхній син. «Доводилося обманювати», – каже Мак Тавіш. Бо не хотів хвилювати батьків. Але тепер знання про рішення сина, його дорослі вчинки змінили їхнє ставлення до нього – вони пишаються сином, хоча, як усі люди, постійно питають: коли вже скінчиться ця війна?

Переглядаючи інтернет-стрічки, Мак Тавіш побачив відео з визволення Маріуполя – мирного міста, захопленого терористами, яких згодом прогнали бійці «Азова». Це й дало поштовх і збільшило бажання бійця перебувати в цьому полку і в його складі боротися за свободу України.

Головне, що пригадує боєць, – жителі Маріуполя, яких він зустрів, повертаючись із бойо­вого завдання в Широкиному. Розуміння, що ці люди живі і перебувають у безпеці завдяки і йому, в тому числі, вартувало багато. Дивлячись на кожного з маріупольців, Мак Тавіш усе частіше згадував про жителів Одеси і всіх міст, що знаходяться там, за його спиною і спинами таких же юнаків. Жителів міст, які не бачать усього цього жаху. Мав на думці патріотичних хлопців і дівчат, сповнених мрій та сподівань на майбутнє саме в Україні, за безпеку і міць якої він пліч-о-пліч із побратимами нині стоїть.

Перемир’я, під час якого продовжують гинути українські військові, Макові Тавішу видається штучним, а іноді у нього складається враження, що влада закриває очі на те, що насправді діється в країні.

Цей юнак мріє про повернення додому, але лише тоді, коли Україна знову буде цілісною і коли ані Приазов’ю, ані його рідному місту не загрожуватиме вторгнення «русского мира».