П’ятдесят п’ять років тому Іван Михайлович і Зінаїда Андріївна Бруч­ковські з селища Затишшя поєднали свої долі. Ці люди гармонійно доповнюють одне одного, обоє світяться доброзичливими посмішками, діляться з усіма довкола себе душевною щирістю та життєвою мудрістю.

Щасливо склалася їхня доля. Обоє з багатодітних селянських родин. Іван народився і виріс на Вінниччині, Зінаїда – на Житомирщині. Вислів «кохання з першого погляду» – це про них. Адже зустрівшись випадково, одразу ж сподобалися один одному, закохалися. Невдовзі й побралися.

Відтоді минуло чимало часу, але пам’ятаються й перші сімейні кроки на малій батьківщині Івана, і переїзд на Одещину, до села Маяки Окнянського району, а потім, на схилі років, – до селища Затишшя Захарівського району. Іван Васильович трудився в колгоспній будівельній бригаді, а Зінаїда Андріївна спочатку працювала продавчинею, а потім – бухгалтеркою в сільпо.

У них народилися донечки – Людмила та Валентина. Нелегко тоді доводилося – і дітей на ноги ставити, і працювати, і чимале господарство тримати, бо без цього в селі ніяк. Так і жили у щоденній праці та домашніх клопотах. Вони були дуже щасливі, любили одне одного, через те й негаразди відходили десь на другий план. Завжди раділи з того, що мали.

І тепер, озираючись назад, вони нічого не хотіли б змінити на своїй широкій життєвій ниві. За все, що дав Всевишній, щиро вдячні. Нині радіють і пишаються старенькі тим, що виростили своїх доньок хорошими людьми. Батьки змалку привчили дівчаток до праці – у кожної з них були свої посильні обов’язки. Вони обрали собі в житті професії до душі, вийшли заміж, створили родини. Обидві проживають у Затишші, часто навідуються до рідного дому, допомагають у всьому.

Не забувають своїх любих і дбайливих дідуся й бабусю онуки Марина, Олександр, Юлія та Володимир, які нині живуть в Одесі. По можливості частенько приїжджають до них, кожного разу привозять гостинці, та й на теплі та ласкаві слова не скупляться. Справжньою втіхою й розрадою для обох є правнуки Славко й Аліна.

Розповідь про цю родину була б неповною, якби не згадати про те, що Зінаїда Андріївна є неперевершеною в селищі майстринею. Її гордість – вигаптувані хрестиком, гладдю, настилом, мереживом рушники, подушки, картини та ікони. Їх у майстрині дуже багато. Це справжні витвори мистецтва, і кожна робота вражає неповторністю візерунків.

На 55-річний ювілей подружнього життя за святковим столом зібралася велика дружна родина, аби відзначити смарагдове весілля сім’ї Бручковських. Цей день став справжнім сюрпризом для літніх молодят від люблячих дітей та онуків, адже ні Іван Васильович, ні Зінаїда Андріївна не відали про те, що готують для них рідні. Радість і щастя наповнювали душі винуватців свята – як і 55 років тому.