«Новим Майданом» назвала реформу медичної галузі виконувачка обов’язків міністра охорони здоров’я Уляна Супрун. Її плани зразу ж викликали шквал критики від політиків з опозиції та частини лікарів.

Український кризовий медіацентр спробував розібратися в тому, що нас чекає. Ця публікація охоплює лише основні пункти медичної реформи.

ЧОМУ ЗМІНИ НЕОБХІДНІ?

Логіка МОЗу дуже проста. Там кажуть: насамперед треба змінити модель фінансування системи охорони здоров’я. Розмови про безкоштовну медицину, яку гарантує ст. 49 Конституції України, насправді — лицемірство. Державні видатки покривають приблизно половину всіх витрат на цю сферу (54,5% у 2013-у — дані МОЗУ). А решту — з власних кишень — доплачують пацієнти (суму цих витрат оцінюють у близько 4% ВВП). На практиці це означає, що лікуватися мають змогу винятково ті, в кого є гроші. Хоча податки на медичну систему платять усі. Якщо порівняти, то Україна на охорону здоров’я витрачає більшу частку валового внутрішнього продукту, ніж деякі інші європейські країни (в тому ж 2013-у — більше 7%). Але ці суми йдуть, немов вода у суху землю. Більшість медичної інфраструктури — застаріла, пояснюють в міністерстві, а медичні працівники є однією з найменш оплачуваних професій.

За даними дослідження, проведеного в 2015 році, тільки 10% респондентів оцінили якість медичної допомоги в Україні як добру. А це найнижчий рейтинг у Європі.

Відтак замість декларацій про надання всіх медичних послуг безкоштовно держава, відповідно до проекту реформи, бере на себе чітке зобов’язання надавати безоплатно тільки визначений та обмежений обсяг таких послуг...

Детальніше ро те, що зміниться для пацієнтів, а що — для лікарів читайте у номері газети за 30 березня а також на сайті: https://medium.com/@reforms.