У публічних суперечках із приводу ниніш­ньої українсько-російської війни сторони часто апелюють до досвіду Другої світової – як до тодішніх суто оперативно-тактичних прийомів, так і до політико-стратегічних рішень. На мій погляд, наслідувати Сталіна чи Гітлера, Жукова чи Кейтеля не лише сумнівно з воєнної точки зору. Таке мавпування насамперед огидне із суто моральних причин. Існує принципова різниця між війнами минулими, з їхнім розхожим висловом «незначні втрати», і нинішньою війною, коли будь-яка звістка про втрати викликає біль у суспільстві. І цей біль жодного разу не був знеособлений, – ми знаємо на ім’я та прізвище кожного загиблого українського вояка. Недаремно збереження життя військовослужбовців є пріоритетом при розробці сучасного українського озброєння.

Дванадцятого квітня Секретар Ради національної безпеки та оборони України Олександр Турчинов протестував новітній комплекс дистанційного управління спеціальними військовими операціями. Мобільний командний пункт був наданий у розпорядження Головного ситуаційного центру України. За інформацією прес-центру РНБО, пункт оснащено захищеними каналами зв’язку, а комплексна система відеоспостереження, споряджена безпілотниками та камерами високої роздільної здатності, забезпечує оперативне керування та одночасний аналіз надскладних ситуацій у сфері безпеки і оборони. У плині випробування комплексу було здійснено дистанційний запуск ракети класу «земля – земля», яким командував Секретар РНБО.

Звісно, ця конкретна розробка не є серійною і залишиться в одному або кількох примірниках на стратегічних пунктах управління. Та й потреби саме в такому технічному рішенні на, скажімо, батальйонному рівні немає. Але прийняття на озброєння автоматизованої дистанційної системи управління є знаковою подією. Безсумнівно, наукові й технічні новації, що їх випробувано в цьому комплексі, знайдуть собі місце і в бойових засобах, призначених для оперативно-тактичної ланки. Можна побажати лише прискорення процесу надходження до війська сучасної високотехнологічної зброї, яка убезпечить нашого вояка від ворожого вогню, а українське суспільство від болю втрат.