Напередодні Дня високомобільних десантних військ на узбережжі Чорного моря курсанти факультетів підготовки фахівців ВДВ, військової розвідки та спеціального призначення Військової академії (м. Одеса) виконали стрибки з парашутом із вертольота Мі-8 на воду.

Вже о сьомій ранку біля місця приводнення парашутистів зібралися журналісти, щоб зафіксувати стрибки на відео та фото. Погода не віщувала, що вони будуть простими: на небі зібралися хмари, з моря дув вітерець, а до берега побігли хвилі...

– Мабуть, довго доведеться чекати, поки всі організаційні заходи пройдуть, – сказав хтось із журналістів.

Але не минуло й години, як з-за обрію виринув гвинтокрил з парашутистами на борту. А ще за півгодини курсанти один за одним, відчіпляючи парашути, входили в прохолодну зранку морську воду.

Як повідомив тимчасовий виконувач обов’язків начальника кафедри повітрянодесантної підготовки полковник Олександр Люлька, крім виконання стандартних елементів повітрянодесантної підготовки, курсанти опрацьовували нормативи зі збору у призначених місцях після приводнення.

– Стрибки з парашутом на воду є найскладнішим та найвідповідальнішим етапом повітрянодесантної підготовки. Від парашутистів вимагається чимало зусиль та професійних навичок. Успішно виконати завдання їм допомагали досвідченні офіцери-інструктори, – зазначив полковник.

Присутній на заняттях начальник Військової академії генерал-майор Олег Гуляк зазначив, що стрибки з парашутом на воду вимагають від майбутніх офіцерів вишколу, професійності, сміливих і рішучих дій. Попередньо провадяться грунтовна теоретична підготовка, вправи на повітрянодесантному комплексі, заняття з надання медичної допомоги на воді, плавання в обмундируванні, застосування плавальних засобів, відпрацювання порядку підготовки до приводнення та дій після нього.

Під час стрибків на воду спершу парашутист відокремлювався від гвинтокрила, причому його дії під час відділення, розкриття парашута і безпосередньо парашутування були такими ж, як і в разі звичайного стрибка. І лише потім починалися нюанси: в ідеалі за кілька секунд до занурення курсант розстібав кріплення, перехоплював парашут однією рукою, а при входженні в воду відпускав його, таким чином убезпечивши себе від заплутування в мокрій капроновій тканині. Але це в ідеалі. У звичайному ж випадку від парашута позбувалися вже в воді. Далі до парашутистів підпливав рятувальний катер, який забирав їх та парашути, а потім доставляв на берег. Все це, звичайно ж, виконувалося з обов’язковим дотриманням заходів безпеки. На перший погляд, все досить просто... Проте лише самі курсанти та їхні викладачі-інструктори знають, скільки сил, майстерності, енергії потрібно для того, щоб такий стрибок був вдалим.

– Особливостей при виконанні стрибка на воду чимало, – розповів представникам преси старший викладач кафедри повітрянодесантної підготовки майор Василь Георгієв. – Найскладніше – відчепити підвісну систему, врахувати напрямок вітру.

Курсанти з посмішками, з законною гордістю ділилися своїми враженнями. Сержант Дмитро Чупринюк сказав:

– Здійснювати такий стрибок, а особливо входити в воду, досить складно. Важливо, як то кажуть, спіймати потрібну мить. Адже якщо трохи спізнитися, можна опинитися на дні, а випустиш парашут раніше, ніж треба, – впадеш у воду з великої висоти. Я радий, що у мене все вийшло, із задоволенням буду здійснювати такі стрибки і в майбутньому.

Дмитро, до речі, вже має в активі понад 30 стрибків із парашутом: порівняно небагато, але молодший командир упевнений, що найцікавіше у службі ще попереду. Зокрема й нові стрибки.

Без сумніву, можуть пишатися службою в десанті, а також своїм першим стрибком із парашутом на воду і курсант Іван Рижов, молодший сержант Костянтин Моренко, сержант Ігор Демчук. Всіх їх переповнюють емоції – адже такий стрибок залишиться у пам’яті на все життя.

Не можна не відзначити, наскільки чітко було сплановано і проведено цей захід. Десантуванню кожного парашутиста передувала окрема команда. Крім того, всі дії курсантів, які перебували в небі, корегувалися з землі. Тим часом у воді оперативно працювали рятувальні катери, без зволікання підпливали до курсантів. Після кожного стрибка з катера доповідали по рації, що і парашутист, і парашут на борту. Адже приводнювалися військовослужбовці на великій відстані, їх не завжди можна було побачити з берега, де теж кипіла робота: курсанти, які вже виконали стрибки, складали парашути й чекали своїх товаришів.

Як розповіли офіцери-інструктори, згідно з програмою підготовки, протягом навчального року курсанти повинні здійснити шість-сім стрибків із парашутом, а протягом усього навчального періоду – до сорока.