І знову чорна звістка прилетіла на Одещину зі сходу країни — 10 вересня внаслідок мінометного обстрілу позицій захисників України загинув житель Сарати Максим Кривиденко.

На вшанування пам’яті героя-земляка розпорядженням Саратської райдержадміністрації 11 та 12 вересня в районі були оголошені днями жалоби.

Ще сидячи за учнівською партою, повідомила прес-служба обласної ради, Максим мріяв стати захисником Вітчизни. Любив історію України, особливо її військову складову. У 2012 році, одразу після закінчення школи, пішов на строкову службу до лав Збройних сил. Іспити складав екстерном — щоб встигнути на весняний призов.

Демобілізувавшись, не встиг насолодитися спокійною домашньою гостиною — почався Євромайдан і його активна громадянська позиція не дозволила стати осторонь. Був активним учасником Революції Гідності. Щоб запобігти проведенню сумнозвісного «референдуму» в Криму, разом з однодумцями-патріотами вирушив на півострів, на підтримку співвітчизників, над якими вже хижо ширяла двоголова потвора. Потрапив у лабети ФСБ. Уже тоді вперше випробував на собі потугу російської каральної машини. Але не зламався й ідеалів не зрадив. У квітні 2014-го у перших лавах добровольців пішов виконувати свій військовий обов’язок.

Служив у складі 28-ї окремої механізованої бригади. Був загартований найгарячішими точками 2014—2015 років. Займав посаду стрільця, снайпера. Демобілізувався. Але чоловіча честь кликала й надалі виконувати священний обов’язок захисника своїх рідних, своїх співвітчизників, своєї землі. Одразу після розташування на території селища Сарати військової частини В2317 (18 батальйон 28-ї окремої механізованої бригади) підписав контракт на проходження військової служби.

У складі 2-ї роти ниніш-нього літа знову повернувся на передову — захищав територіальну цілісність та державний суверенітет України неподалік Красногорівки (Донецька область). Саме там й обірвалося життя Героя. Йому було лише 23.

Голова Одеської обласної ради Анатолій Урбанський, висловлюючи щирі співчуття близьким нашого земляка, який поліг, захищаючи незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, наголосив: «Складно знайти слова підтримки для батьків, які втратили 23-літнього сина, бо ця гілка родоводу, на жаль, втрачена назавжди… Страшна неоголошена війна забрала з наших рядів ще одного патріота, який любив Україну. Пам’ять про відважного сина Саратщини, завжди житиме у серцях його близьких, бойових побратимів та добрих людей. Наш обов’язок — підтримувати рідних і близьких. Вічна слава і пам’ять герою!».

У Максима Кривиденка залишилися батьки, брат, три сестри (одна — його двійнятко) та кохана дівчина.

У повідомленні про прощання із земляком, вміщеному на порталі Сарати (http://world-of-sarata.at.ua), є такі слова: «Герої не вмирають! Ми завжди пам’ятатимемо тебе, Максиме! Нехай земля буде пухом! Слава нашим полеглим землякам — Максиму Кривиденку, Дмитрові Сирбу, Геннадію Лиховиду та всім загиблим захисникам України! Слава Україні!».

В останню путь Максима Кривиденка земляки і побратими проводжали, ставши на коліна. Схилімо перед його пам’яттю голови і ми. Він поліг за кожного з нас.