Європа досить байдуже поставилася до спроб розколу України і силового відділення Росією Донбасу та Криму.

У європейських столицях досвідчені політики постійно натякали нам, що конфлікт в Україні — це, швидше за все, «тради-ційна суперечка між слов’янами». З’ясування відносин між Росією та Україною, що вилилося у важкий збройний конфлікт, на їхню думку, це продовження розпаду СРСР і ніяк не позначається на єдиній Європі — ЄС. Вони не хотіли занадто влазити в збройний конфлікт між Україною і Росією, розраховуючи, що з часом все вщухне і стане на свої місця. Європу дратували наші спроби привернути увагу до сепаратизму на південному сході України. Вони вважали, що ділові стосунки з Росією набагато важливіші від страждань України і голосно обурювалися щодо американських санкцій. Ось чому Франція та Німеччина так легко імітували нормандський миро-творчий процес і тиснули на Україну, щоб ми якомога швидше погодилися на ганебні Мінські угоди. Захист територіальної цілісності України не був пріоритетом політиків ЄС. Тим більше, що європейці збиралися вирішити конфлікт на Донбасі і в Криму за рахунок інтересів України.

Аж раптом — несподіваний референдум у Шотландії та вихід Великобританії з ЄС. І ще несподіваніший розкол Іспанії — сепаратистський референдум у Каталонії 1 жовтня. Іспанії ще пощастило — поруч з нею нема «Великокаталонії», яка б захоті-ла збудувати «Новокаталонію» замість Барселони і прислала туди добровольців та «зелених чоловічків». Тому можна сподіватися, що процес сепарації Каталонії буде не таким болючим. Хоча Ассанж (Джуліан Ассанж — засновник Wikileaks. — Прим. «ЧН».) уже відкрито пообіцяв використовувати всю міць кібервійни однієї анонімної країни в боротьбі за незалежність Каталонії.

Тепер, в будь-якому випадку, Євросоюзу доведеться втручатися, розбиратися з конфліктом Іспанії та Каталонії. Інакше цей процес сепарації успішних провінцій, виділення багатих регіонів із національних держав, за активної участі міжнародних анонімних сил, піде ще далі і торкнеться й інших країн Європи. А проте, сепаратизм Каталонії загрожує ЄС більше, ніж самій Іспанії, адже саме національні держави є суб’єктами підписання Маастрихтського договору 1992 року, а не окремі регіони Європи. Тому «перебудова» Європейського Союзу, про яку так багато говорять у Парижі і Берліні, може не встигнути відбутися, а закінчиться, як і в СРСР у 1991 році, повним розпадом.

Усе це означає, що Європа серйозніше і під іншим кутом зору розглядатиме наслідки збройного сепаратизму в Україні. Тепер Україна, якщо захоче, може розраховувати на справедливіше та адекватніше ставлення до себе з боку Європи, яка на собі починає відчувати «принади» сепаратизму.

Віктор НЕБОЖЕНКО,

керівник соціологічної служби Національного інституту стратегічних досліджень при Президентові України, директор соціологічної служби «Український барометр».