«Поліпшення настане лише тоді, коли ми побачимо ефективну діяльність поліціянтів, а не ту дурницю, що зараз. Аварійність на наших шляхах пекельна. Замість вигадувати закони, чому б не скористатися досвідом Європи, Австралії чи деяких штатів США? Річна кількість ДТП у них дорівнює нашій денній».

Цей крик душі належить аж ніяк не українському громадянинові. Це коментар мешканця Кейптауна Стюарта Гендерсона щодо наміру уряду Західної Капської провінції (ПАР) таки увести в дію зміни до адміністративного законодавства, що регулює використання транспортних засобів. Законопроект передбачає зниження граничної швидкості транспорту в межах населених пунктів з 60 до 40 кілометрів на годину та від 100 до 80 км/год. у сільських районах. Передбачено також заборону перевозити дітей у багажних відділках автівок та обмеження пересування вантажівок масою понад дев’ять тонн дорогами загального користування у часи пік. Поліціянти мають вилучати авта у порушників, доправляти машини на штрафмайданчики і навіть знищувати, якщо протягом трьох місяців власник не доведе свою невинуватість у суді. Влада провінції вважає, що це позитивно вплине на безпеку дорожнього руху. Втім, аж 44% опитуваних громадян упевнені, що законопроект створює лише додаткову можливість «заробити» і так вельми корумпованій дорожній поліції, пише південноафриканське видання «Віллз-24».

«Хто забезпечить виконання такого закону? – запитує кейптаунка Лоріта Гувс. – Дорожні поліціянти, яких не вистачає навіть на те, щоб навчити таксистів їздити за правилами, а не як їм заманеться? Штрафувати будуть пересічних водіїв, як і завжди».

Читачка Монаквита Цама впевнена, що конфісковані та формально знищені автівки незабаром з’являться на подвір’ях поліціянтів, а Андре Сандифорд зауважує, що у більшості таксистів взагалі немає ані ліцензії, ані реєстрації транспортного засобу.

«Хто саме вилучатиме автівки? – глузує з владних ініціатив Галід Еразмус. – Працівники служби дорожньої безпеки, що навіть не відрізняють котушку запалювання від амортизатора? Єдиним наслідком упровадження змін стане зростання корупції на шляхах і щільніше зрощення поліції з викрадачами автівок».

Нехай, скаже український читач, поліціянти хабарі беруть, але у Південно-Африканській Республіці бодай шляхи хороші. Мовляв, якби у нас на дорожньому будівництві не крали, з вартовими закону на шляхах можна було б і порозумітися. Певно, так само вважають і італійці, які ще п’ять років тому викрили грандіозну аферу з розкраданням цільового кредиту ЄС. «Розслідування довело, що понад 381 мільйон євро просто розікрали шляхом підробки контрактів на фіктивні дорожні роботи у Калабрії, – писала тоді британська «Телеграф». – Калабрійська мафія виявилася впливовішою навіть за сумнозвісну «Коза Ностра». Італійська влада змушена була відшкодувати збитки Європейському Союзові за рахунок власних платників податків, а сума вкраденого складає майже три чверті загальних втрат від шахрайства у ЄС».

Від схожої проблеми потерпає і далека Ямайка, де минулого місяця генсек Народної національної партії Джуліан Робінсон звинуватив уряд у використанні коштів, призначених для реконструкції Джакшон-роуд у Сент-Мері, на передвиборну кампанію. «Уряд витратив ці кошти поза належними механізмами закупівель», – цитує доповідь Офісу політичного омбудсмена тамтешнє видання «Гліннер».

«Нью-Йорк Таймс» цього року оприлюднила жахливу історію про бразильську компанію «Одебрехт», що масово скуповувала топ-менеджмент дванадцятьох країн. Фірму звинувачують у 100 випадках виплати хабарів за перемогу в тендерах на будівництво мостів, доріг, електростанцій. Вартість робіт завищувалася підрядником майже вчетверо, а загальна сума оборудок склала понад чотири з половиною мільярди доларів США. «В одному випадку «Одебрехт» навіть купила відділення місцевого банку, аби з нього виплачувати хабарі», – пише видання.

Від Мексики до України проблеми корупції у транспортній галузі – здається, однакові. Аж надто ласий шматок для злодіїв – дороги. Можна боротися з цим потворним явищем, збираючи повідомлення про хабарництва на міністерському сайті, як у США. Або ж задіяти місцеві ініціативи, як на Ямайці. Але варто усвідомити, що корупція, за влучним висловом лідера китайської держави Сі Цзиньпіня, – явище інтернаціональне. Українська корупція не унікальна – від такої самої корупції потерпають усі країни світу. Тож припиняймо посипати голову попелом з цього приводу, натомість працюймо над створенням умов, нестерпних для шахраїв. Дивись, і набутий нами досвід стане світові у пригоді.