Американський мультимільйонер Денніс Тіто пробув у космосі від 28 квітня до 6 травня 2001 року. Провів на орбіті 7 днів, 22 години і 4 хвилини. Вартість подорожі – 20 мільйонів доларів.

Південноафриканський бізнесмен Марк Шатлворт був у космосі від 25 квітня до 5 травня 2002 року. Провів на орбіті 9 днів, 21 годину і 25 хвилин. Вартість подорожі – 20 мільйонів доларів.

Американський винахідник Грегорі Ольсен був у космосі від 1 до 11 жовтня 2005 року. Провів на орбіті 9 днів, 21 годину і 14 хвилин. Вартість подорожі – 20 мільйонів доларів.

Американка іранського походження Ануше Ансарі була в космосі від 18 до 29 вересня 2006 року. Бізнесвумен провела на орбіті 10 днів, 21 годину і 5 хвилин. Вартість подорожі – 20 мільйонів доларів.

Американський бізнесмен угорського походження Чарльз Симоні – єдиний космічний турист, що подорожував двічі: від 7 до 21 квітня 2007 року і від 26 березня до 8 квітня 2009 року. Загалом провів на орбіті 26 днів, 14 годин і 27 хвилин. Загальна вартість обох подорожей – 45 мільйонів доларів.

Американський програміст, розробник комп’ютерних ігор Річард Герріот був у космосі від 12 до 24 жовтня 2008 року. Провів на орбіті 11 днів, 20 годин і 35 хвилин. Вартість подорожі – 30 мільйонів доларів.

Канадський бізнесмен, засновник легендарного «Сірк дю Солей» («Цирку Сонця») Гі Лаліберте був у космосі від 30 вересня до 11 жовтня 2009 року. Провів на орбіті 10 днів, 21 годину і 17 хвилин. Вартість подорожі – 35 мільйонів доларів.

Цим переліком завершується стаття Каміла Надольського в публіцистичному додатку «Плюс Мінус», що його пропонує своїм читачам польська газета «Жечпосполіта». Кількість фірм, які бажають надавати послуги щодо космічних подорожей, зростає, пише він. Могло б здатися, що цій справі світить велике майбутнє. Але ось уже вісім років комерційних польотів не було. Адже квитки на них страшенно дорогі, а графік непевний. Зате якби в космічній галузі присуджували премії в категорії «шалений мрійник», цьогорічну нагороду одержав би Ілон Маск, дотепно зауважує автор. Мільярдер оголосив, що наступного року його фірма «Спейс Екс» виправить туристів у тижневу подорож довкола Місяця. Крім того, підлеглі Маска працюють над організацією приватної мандрівки на Марс. Чоловік, що всерйоз розробляє такі проекти, мусить бути направду божевільний, зауважує Каміл Надольський. (Втім, у галузі новітніх технологій це комплімент, мимобіжно додає він.) Адже тільки божевільний може заризикувати надбанням цілого життя заради в найзагальніших рисах усвідомленого прогресу. Проте не варто забувати, що коли Маск засновував свої «Пей-Пел» і «Теслу», він теж чув за спиною глузливі перешіптування, а нині ці фірми є лідерками у своїй царині.

Запропонований план досить докладний, йому не бракує не лише конкретних подробиць, але й певної обізнаності з технічним боком справи. І безпеці надано досить уваги. Тому самих тільки грошей для участі в подорожі буде замало. Претендент муситиме пройти цілу купу тестів та тренінгів перш ніж його мрія вийде на фінішну пряму до реалізації.

Але головна проблема полягає не в технічних складнощах, пояснює автор статті, а в тому, що вартість подорожі значно перевищуватиме можливі зиски, які з неї можна буде здобути. Саме такими міркуваннями обгрунтовував колишній президент США Барак Обама закриття програми, що планувала відвідування Місяця людиною у 2020 році. А оскільки ринок, як і природа, не терпить порожнечі, на місце державних проектів стають приватні ініціативи. Тож у планах Маска немає нічого аж так надзвичайного, вважає дописувач «Плюс Мінуса». І вже три роки як подібні мрії плекає фірма «Спейс Едвенчерз». Орієнтовна вартість квитка для одного пасажира в її планах сягає 150 мільйонів доларів. Та й це не межа, бо Ілон Маск передбачає вдвічі більшу ціну. І мабуть таки сподівається, що клієнти знайдуться. Фірма ж «Голден Спайк» піднімає планку ще вище і розраховує на плату 750 мільйонів від мандрівника.

Свою «Марсіанську хроніку» Рей Бредбері починав 1999 роком. Навряд чи він намагався відгадати точну дату. Скоріше йшлося про дату символічну – межу тисячоліття, злам історичної доби. Та й сама космічна тема була лише тлом для психологічних спостережень, зрозуміти які може будь-який читач із життєвим досвідом, не конче обізнаний в астрономії й новітній техніці. І якщо стосовно технологічного прогресу письменник поквапився – бо до польотів на Марс вочевидь іще далеко, – то його інтуїцію щодо нової культурно-психологічної доби навряд чи можна заперечити.