Минуло 85 років з часу організованого геноциду українського народу. Ця сторінка в історії України назавжди закарбувалася як Голодомор 1932-33 років.

Навряд чи на Одещині є родина, в якій крім старих сімейних світлин, не зберігається страшна пам’ять про те, як ще молоді прабабусі й прадідусі мріяли про малесенький шматочок хліба…

Слова про Голодомор та внутрішній опір українців — це завжди біль та тяжкі спогади про минуле. Це був той страшний час, коли свідомість нашого народу тодішня влада мала на меті зламати та повністю підкорити, а поняття «особистість» викорінити взагалі. Людина повинна була просто дякувати за те, що її не вбили за знайдений при дорозі пшеничний колосок чи жменю зерна.

Наш обов’язок — пам’ятати. Пам’ятати про те, що українці не зламались навіть у приречених обставинах Голодомору і змогли відродитися як нація.