Коли Олексій Циганков пішов на війну, його молодшенькому Іванку, якого самостійно прийняв у цей світ на руки, виповнився лише місяць. Тепер синові майже рочок від народження, і теплих татових обіймів він поки що не знає. На відміну від свого старшого братика, чотирирічного Іллі. Той свідомо вважає тата героєм і з нетерпінням чекає його повернення додому.

Що таке війна, Іллюшка, правда, розуміє не дуже. Знає лише, що вона не відпускає додому його батька. А їх же з татком чекає купа чоловічих справ. З мамою, наприклад, не пограєш у футбол, вона ж дівчинка… І на риболовлю не сходиш… Тому малюк рахує дні по пальчиках – дожидається приїзду батька-героя.

Старший сержант Олексій Циганков нині служить у 28-й окремій механізованій бригаді. Він перебуває на передньому краї й зі зброєю в руках боронить рідну землю. Пропри всі труднощі та випробування найбільше чоловік чекає на фото і відео з дому. Ці маленькі «привіти» додають йому життєвих сил.

Нині на сході вже випав сніг. Але Олексій запевняє, що не холодно. Є дрова, у бліндажах більш-менш тепло. Так він каже коханій дружині Людмилі, яка теж із нетерпінням чекає повернення чоловіка. Молиться за нього, з тривогою слідкує за всіма новинами з фронту.

Виховувати синів наразі їй допомагає мама Олексія – Єлизавета Вікторівна. Мами… Мами… Скільки сліз виплакали їхні очі, скільки молитов прошепотіли вуста, скільки днів і безсонних ночей, стискаючись у тривозі, чекали синів їхні серця. То дай вам Бог діждатися тієї пори, коли чисте мирне небо зігріє ваші страждальні душі і всі діти повернуться до батьківського порогу живими й неушкодженими.

Шостого грудня Україна відзначає День Збройних сил, день народження української армії. Новітньої армії, яка змінилася, яка є і яка сильна простими хлопцями, нашими з вами земляками. Такими, як житель Великої Михайлівки Олексій Циганков. Йому не соромно буде глянути в очі синам, що неодмінно пишатимуться батьком.