В Одеській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. М.С. Грушевського про-йшов благодійний аукціон «Допомога родинам заручників».

Попри все, що довелося витримати у полоні, він не зламався, вижив і повернувся до рідних, а тепер допомагає визволяти інших. Мабуть, нема в Україні людини, яка не знає цього імені, — Володимир Жемчугов.

Його, тяжко покаліченого бойовиками, та співробітника СБУ Юрія Супруна обміняли на чотирьох сепаратистів у вересні 2016-го. Після повернення додому і тривалого лікування зайнявся благодійністю. Чоловік разом із дружиною та сім’ями інших військовополонених, яким вдалося повернути рідних на Батьківщину, і тими, хто зробити це тільки сподівається, влаштовують благодійні ярмарки. Кошти від них ідуть на підтримку родинам заручників.

Володимир Жемчугов — не військовий, він був у партизанському загоні і як міг боровся за звільнення Батьківщини. Родом із Красного Луча, колишній шахтар, потрапив у полон після того, як підірвався на «розтяжці». Вибухом травмувало очі і відірвало руки, втратив слух.

Бойовики звинувачували Володимира в диверсійній діяльності й не хотіли обмінювати на своїх, незважаючи на його важкий стан. Для чоловіка той період був найважчим у житті.

— Мені наказали, щоб став на коліна і перед російським телебаченням покаявся, що я винен, що більше не буду, що мене змусили. Я відповів, що цього не зроблю. Й тоді мені сказали, що посадять у луганську в’язницю. Туди мене відвезли в тяжкому стані. Дві операції мені зробили ще там, у Луганську. Виходили осколки, тіло було вкрите гнійними ранами. Але це нікого не хвилювало. І я сидів у звичайній камері з кримінальними злочинцями», — розповів Володимир Жемчугов.

Весь цей час за його звільнення боролася дружина. Зверталася до всіх можливих інстанцій, ходила на мітинги і, попри те, що обмін кілька разів зривався, чекала повернення чоловіка. І дочекалася. Тепер вони разом зайнялися допомогою сім’ям військовополонених — влаштовують благодійні ярмарки, а кошти від них віддають на підтримку родин заручників.

Ідея такого ярмарку з’явилася після поїздки до Німеччини. «Цей проект виник у травні цього року. Ми задумали повезти жінок і матерів, чиї чоловіки і діти в заручниках у сепаратистів, до Берліна, щоб вони поспілкувалися з німецькими політиками. Щоб розповіли, яка насправді війна на Донбасі, що там справді є російська техніка і російські війська. Це було 8 травня, День пам’яті і скорботи», — зазначила Олена Жемчугова.

На ярмарку-аукціоні були представлені різнопланові лоти: — картини, вишивки, книжки, м’які іграшки, вироби з бісеру… Багато речей ручної роботи від родин заручників. «Роботи моєї родини були представлені на аукці-оні в місті Дніпрі. Картина «Дерево добробуту», яку створила з монет моя донька, пішла з аукціону за 5 тисяч гривень. На нинішній аукціон я подала вже власну роботу. Це — фруктовий букет, стартова ціна — 200 гривень», — розповіла Алла Макух, мати одного із звільнених заручників.

Такі ярмарки-аукціони в Україні проходять уже вп’яте. І вони, наголошують організатори (а це, передовсім, громадські організації «Берегиня» і «Блакитний птах»), дуже потрібні. Адже поки заручників тримають у тюрмах, вдома на них чекають дружини, діти, батьки, які потребують матері-альної та моральної підтримки, розуміння, що про їхню біду країна не забула. Багато хто з них через переживання навіть важко захворів і тепер потребує коштів на лікування.

«Проблема в тому, що цивільні заручники й навіть деякі військові, які йшли добровольцями, ніяких виплат від держави не отримують. У їхніх сім’ях є ще батьки, деякі — старенькі. І це дуже складно, коли твоя дитина вже три роки десь у полоні, а ти навіть не знаєш, чи жива вона. На фоні стресу багато хто з рідних заручників важко хворіє. Зокрема й на онкологію. Допомагають їм лише волонтери», — наголосила Олена Жемчугова.

Аукціон закінчився пізно ввечері. Організаторам вдалося зібрати 10390 гривень та 50 євро — за лот, який продали телефоном у Німеччину ще до початку ярмарку. Зараз придбати речі можна лише в соцмережах, у спеціальних групах. Усі виручені кошти перекажуть родинам заручників.