У рамках вшанування подвигу учасників Революції Гідності й увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні на факультеті української філології Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини відбулася зустріч з письменником-політв’язнем, просвітянином Олексою Різниченком, організована кафедрою української літератури, українознавства та методики їх навчання.

Олекса Сергійович прибув з Одеси на запрошення свого уманського побратима по дисидентству Богдана Чорномаза.

Представляючи гостя, автор цих рядків зазначила, що це Українець, який до свого українства доріс самотужки, в цілком зросійщеному середовищі, а також акцентувала увагу на його мово-знавчих працях.

Свій виступ перед студентами та викладачами пан Олекса почав із жартівливого вірша, але потім перейшов до серйозних речей.

— У якийсь момент я запитав себе: чому я, українець, розмовляючи з батьками українською, пишу їм у листах: «Здравствуйте, мама и папа»? Чому так робить більшість українців? І прийшло усвідомлення того, що це неправильно, що так далі не можна.

Із його слів перед очима слухачів поставала ціла епоха, й була та епоха страшною. За будь-який прояв любові до України можна було поплатитися роками свободи, а то й життям. Неспроста одна із праць Олекси Різниченка має назву: «Я винен тим, що українець».

— Нас уже не розстрілювали, як у 1937 році. Але судили за кожен вияв національного: чи ти українець, чи білорус, чи латиш… Комуністична партія винищувала все наймудріше. Добре, що я не дуже мудрий, — то вижив, — сумно пожартував гість.

І розповів про арешти, табори, про ув’язнених інтелігентів-побратимів (а в казармах сидів най-кращий цвіт усіх націй Радянського Союзу), пам’ять про яких він береже і вшановує, розпові-даючи про цих велетнів духу, пропагуючи їхню творчість.

Олекса Сергійович також провів цікавий екскурс у глибини української мови, ознайомив зі свої-

ми книжками — і поетичними, і дослідницькими.

Заступник декана з виховної роботи, доцент кафедри української літератури, українознавства та методики їх навчання Наталія Сергіївна Мамчур у заключному слові подякувала шановному гостеві з Одеси й побажала, аби сумні часи для України нарешті залишилися позаду й ніколи не поверталися.

Як часто буває під час цікавої й теплої зустрічі, запланований час уже давно сплив, але ніхто не хотів розходитися.

Викладачі кафедри, а найактивніше доценти Тетяна Володимирівна Лопушан і Леонід Володимирович Козинський, ще довго обговорювали з відомим письменником та мовознавцем болючі теми і нашого минулого, і сьогодення.

Марина ПАВЛЕНКО,

доцент.

м. Умань.

Від редакції. Сьогодні, 24 лютого, Олекса Сергійович Різниченко святкує свій день народження. 81-й. Але й у такому, досить поважному, віці він, як і завжди, у вирі життя. Літературного, духовного, націєтворчого. Свідчення цьому — і згадана вище поїздка до Умані. Сил і натхнення вам, мужня людино, іще на багато-багато літ!