Одеська митниця ДФС передала до фондів Національного історико-культурного заповідника «Чигирин», на базі якого діють п’ять музеїв, 60 експонатів, визнаних культурними або історичними цінностями.

Серед них — бронзова монета із давньогрецького міста Істрія датована 475—460 роками до н.е. та мідна монета IV ст. до н.е. часів Філіппа ІІ, батька Олександра Македонського, з головою Аполлона на аверсі та вершником на реверсі.

Цінним експонатом є також бронзова орнаментована каблучка. Вона покрита не тільки натуральною зеленою патиною, а й таємницею середньовічної модниці, якій належала.

Історико-культурними цінностями визнані й п’ять фотографій, на яких зображене перепоховання лейтенанта Шмідта та трьох матросів, розстріляних на острові Березань у 1906 році. Як свідчить напис на звороті однієї із світлин, події відбуваються у 1917-у в Севастополі.

Чимало історій могли б розповісти карбовані впродовж ХІV — ХІХ століть мідні монети часів Петра І, Катерини ІІ, Миколи І та Миколи ІІ, срібні угорські динарії, пруські талери, крейцери часів Священної Римської імперії та Австро-Угорської імперії, литовські та ризькі соліди, польські трояки та шостаки.

У переданому нумізматичному розмаїтті, на думку фахівців, особливе місце посідають перші радянські гроші, які у народі називали «совзнаками», «ленінськими грошима» та «метеликами» — банкноти 1919 року випуску «Расчетный знак РСФСР» та їх альтернатива — «Билет Государственного Казначейства главного командования вооруженными силами на юге России» барона Врангеля того ж 1919-го.

І наостанок — скромний за номіналом, але багатий історично «Разменный билет города Одессы, 10 рублей 1917 года».

Одеса, в якій упродовж Першої світової та громадянської воєн влада змінювалася 14 разів, відчувала гостру нестачу готівки. Тогочасні газети писали, що починаючи з літа 1917-го, в місті не було грошей, аби платити зарплату. При цьому одесити стоїчно не визнавали керенок.

Одеські банки переживали не кращі часи: черги панічних вкладників не розходилися навіть вночі.

Й от 12 грудня 1917 року на черговій екстреній нараді керівників фінансових організацій, міської думи та Південного фронту було прийняте рішення про випуск в обіг одеських бон, розмінних паперових знаків, які офіційно назвали «Разменный билет города Одессы». Нові гроші одесити охрестили «одесским рублем» і віддавали їм перевагу і за радянській влади 1918-го, і за австро-німецької окупації того ж 1918-го, і за часів гетьманщини та Петлюри, і за французької інтервенції 1918—1919 років, і за денікінського правління у 1919-у та 1920-у. До речі, «одесский рубль» користувався попитом не тільки в Одесі, а й у повітах, а також у Херсоні, Миколаєві та Катеринославі.

Усі ці старожитності одеські митники вилучили при спробах їх незаконного вивезення за межі України. До Національного історико-культурного заповідника «Чигирин» вони передані після культурознавчої експертизи, відповідних рішень суду та Експертно-фондової ради з питань безоплатної передачі вилучених або конфіскованих культурних цінностей, обернених відповідно до закону в дохід держави.

Головне управління ДФС в Одеській області.