Службі в різних військових підрозділах Михайло Стукалов присвятив десять років свого життя. 18-літнім юнаком його викликали до райвійськкомату і вручили повістку. На той час хлопець заочно навчався в Уманському педагогічному інституті, одночасно опановував курси оператора комп’ютерного набору і працював учителем фізкультури в рідній школі села Новосавицьке.

Але служба в армії не перекреслила планів Михайла Сергійовича – він таки здобув вищу освіту, хоч педагогічна професія знадобилася йому набагато пізніше.

У 2007 році Стукалов підписав свій перший контракт з військовим формуванням. Тоді така форма проходження служби лише впроваджувалася в Україні, і хлопець вирішив іти в ногу з часом. Тим паче, що в державі панував мир і ніщо не віщувало лихої години. Спочатку служив у військах зв’язку, потім – у Військово-Морських силах. Коли розпочалася антитерористична операція на сході країни, Михайло одним з перших серед своїх армійських друзів дав згоду на участь у ній. Тоді у першу чергу на схід відправляли лише добровольців. Ще й нині Михайло не має права розголошувати інформацію про точне місце перебування свого підрозділу, тож про побачене розповідає небагато. Сказав лише, що служив у секторі «М» і в АТО був 7 місяців. А нещодавно вирішив закінчити свою військову кар’єру і повернувся до рідного села Новосавицьке.

Звичайно, він тішиться, що здобута педагогічна освіта знадобилася йому зараз. Завдяки цьому знову влаштувався у школу на посаду вчителя фізкультури. У свої 29 років ще не одружений, проживає з матір’ю і рідним братом, який зараз навчається в інституті Міністерства внутрішніх справ.

– Я повернувся до цивільного життя заради своєї родини, – розповів М.Стукалов. – У нас велике господарство і матері просто не під силу поратися одній. Мій молодший брат став курсантом, і на материні плечі лягла вся домашня робота. Тож я змушений був приїхати в рідне село аби вона так важко не працювала. Відверто кажучи, якби не ця сімейна обставина, я б служив і далі, бо завжди мріяв залишитися надстроковиком.

Михайло дуже вдячний своїй родині за допомогу і підтримку після повернення з АТО. На жаль, ні від кого більше він цього не відчув. Якщо проаналізувати піклування держави, то виявилося, що посвідчення учасника бойових дій ніяких особливих привілеїв не дає. Тож Стукалов пільгами не користується. Якоїсь уваги з боку місцевої влади чи інших чиновників Михайло також не побачив. Одного разу він звернувся за матеріальною допомогою, але так і не отримав її. Більше й не звертається. Знає, як заробити гроші своєю працею, і ні від кого не залежати.

– Я вважаю, що мені пощастило в плані адаптації до цивільного життя, – сказав М.Стукалов. – Вдома мене зустріли любляча родина і море турбот по господарству. Великим плюсом стало швидке поновлення на роботі і якісне спілкування з колегами. Тож я постійно зайнятий і це позитивно впливає на мій психологічний стан. Але є хлопці, які повертаються з війни морально зболеними і їм вкрай та терміново потрібні не лише увага рідних та суспільства, а й надзвичайно важливі речі – робота, лікування, психологічна реабілітація тощо. На жаль, багато АТОвців цього не отримують.