Експерти у галузі сільського господарства оцінюють цьогорічну зиму як сприятливу для озимих культур і відсоток втрат вважають одним з найменших за останні роки. Тож ті хлібороби, які спромоглися виконати весь комплекс робіт восени минулого року, мають всі шанси отримати непоганий врожай.

До таких аграріїв належить і керівник невеликого фермерського господарства Тимур Іванович Поляков. Він цілком задоволений станом і розвитком озимого клину, проте потерпає за майбутнє ярих культур. Досвідчений хлібороб з багаторічним стажем, фермер не пригадує такої дивної весняної погоди, коли березень поводився як справжній лютий – з морозами та снігопадами. Вийшло так: затяжна зима, десять днів весни і майже справжнє літо з доволі високим температурним режимом. У такій ситуації на хліборобів лягло велике навантаження, адже у доволі стислі строки необхідно провести посівну кампанію. Тож, не затягуючи цей процес, 1 квітня фа­хівці фермерського господарства «Поляков» були вже у полі – терміново сіяли горох. Хоча торік ця культура лягла у грунт 27 лютого, а позаторік – 2 березня.

– Особливість цьогорічної посівної у тому, що доводиться майже одночасно сіяти декілька сільськогосподарських культур, у тому числі й пізні, – відзначив Т. Поляков. – Для пізніх ярих зараз сприятливі умови. А от стан ранніх зернових викликає занепокоєння. Адже через інтенсивне наростання температури повітря рослини не встигають добре розвинути кореневу систему. Та й, незважаючи на досить значні запаси вологи у грунті, посіви гороху вже потребують дощу. З усього можна зробити висновок, що ця культура дасть менший урожай, ніж зазвичай.

Тривожиться душа фермера й за фінансову складову, адже посівна 2018 року виявилася дорожчою за попередні періоди. Стрибок цін на виробничі ресурси, пальне, добрива та насіння змушують сільгоспвиробників шукати додаткових коштів. У цій ситуації сподіватися на дешеві кредити або фінансову підтримку держави не доводиться. Якщо потрібні гроші – єдиним виходом залишається позика у банку під шалені 21,5 відсотка.

– Чому за кордоном, у тій же Англії, фермери мають змогу взяти кредит під невеликий відсоток – максимум 2,5 – а ми мусимо «вилізати зі шкіри», щоб віддати банку позичене? – обурюється Т.Поляков. – Як тоді нам купувати нову техніку, розвивати матеріальну базу господарства? Нещодавно я придбав нову дискову борону вітчизняного виробництва. Уряд пообіцяв компенсувати 25 відсотків її вартості. Вже декілька разів я подавав необхідний пакет документів, але щоразу в паперах знаходиться якась неточність, невідповідність та інші «не»… Проте я налаштований рішуче і спробую зробити все можливе, щоб побачити результат обіцянок нашого уряду.

Тривожним сигналом для сільгоспвиробників є скасування відшкодувань за податком на додану вартість. Два роки поспіль аграрії не мають права отримувати державну фінансову підтримку через механізм відшкодування ПДВ при експорті зернових. А торік вони втратили можливість повернення ПДВ при продажу сої та ріпаку. Це означає, що автоматично ціна за тонну цих культур зменшується на 20 відсотків.

– Такі дії пояснюються тим, що чиновники вищого рівня прагнуть аби в Україні запрацювала переробна промисловість, – сказав на завершення Т.Поляков. – Але поки що ми не бачимо позитивних зрушень у цьому напрямку. Тож виходить, що свої 20 відсотків від реалізації вирощеної продукції віддаємо якомусь дядькові. Ось таку «підтримку» ми маємо сьогодні від держави, і кожного року ще раз пересвідчуємося, що розраховувати слід тільки на власні сили і ресурси.